Магнат и сахарозаводчик Иван Харитоненко

19.10.2012

Нещодавно виповнилося 190 років від дня народження Р†вана Харитоненка — основоположника династіС— цукрозаводчиків, мецената світового рівня, — сообщает издание ukurier.gov.ua.

Цукровий мільйонер

Ті, хто знаС” історію Сум бодай пунктирно, не можуть оминути цю постать. Не буде перебільшенням сказати, що й сьогоднішнС” місто та його жителі сповна користуються численними благами, залишеними у спадок Р†ваном Харитоненком. Дитяча лікарня СвятоС— ЗінаС—ди і залізобетонний міст через Сумку, кадетський корпус і Олександрівська чоловіча гімназія з пансіоном, особняк на вулиці ТроС—цькій і Свято-ТроС—цький собор, залізниця і вокзали лініС— Баси — БС”лгород та духовне училище…

А ще ж пам’ятка садово-парковоС— архітектури загальнодержавного значення Наталівка, Пархомівський історико-художній музей, лікарня для робітників у Мурафі на Харківщині, богадільня у Нижній Сироватці, участь у спорудженні пам’ятника Богданові Хмельницькому в КиС”ві, сотні інших пожертв на культурні, мистецькі, духовні проекти. Навряд чи хтось зможе повністю порахувати, скільки коштів віддав меценат на благодійництво.

Хто він, Р†ван Харитоненко, якому судилося залишитися в історіС— не тільки Сум, а й УкраС—ни, РосіС—, навіть Р„вропи, де нині живуть його прямі нащадки?

Р†ванко підказував батькам кращі варіанти

Ті, хто С—де до Сум харківською трасою, неодмінно минають мальовниче село Нижня Сироватка. Саме тут — родове коріння Харитоненків, що бере початок у далекому XVII столітті. У цьому населеному пункті народилися і мешкали дід Омелян, його син Герасим, який, одружившись із меткою і проворною Варварою (за даними деяких інших істориків, Оксаною, що була старшою за Герасима на три роки), збудували в слободі не тільки хату і хлів, а й крамницю.

Дружина добряче зналася на комерціС—, бо раніше торгувала в батьківському шинку — в чумаків скуповувала сіль і рибу, а С—м продавала горілку і закуску. Як кажуть, не в тім’я був битий і Герасим — розважливий, мудрий, статечний. У 1820-х роках односельці обрали його, козака, волосним головою, а наприкінці 1840-х він став купцем 3-С— гільдіС— міста Суми. Тож саме від батька й матері Р†ванко перейняв найкращі риси і якості, зокрема підприС”мливість, тверезий розрахунок, аналітику і передбачливість.

У сім’ї Харитоненків було аж п’ятеро синів і три доньки. Характерно, що первісток Р†ванко народився 1813 року, однак прожив тільки 4 роки і помер. Така сама гірка доля спіткала і доньку Ганну, якій доля відвела лише 4 місяці.

1822 року народилася шоста дитина — сина назвали Р†ванком на честь старшого померлого брата. Щоправда, багато видань помилково вказують рік його народження 1820-й. Першими помилилися в редакціС— "Російського біографічного словника" (1901), цю неточність через два роки підхопив "Енциклопедичний словник" Брокгауза та Р„фрона. Р† нині деякі видання грішать ціС”ю датою.

З історіС— відомо, що мати активно залучала хлопця до комерційних справ, на яких він добряче знався. Зокрема саме він настійно радив торгувати не борошном і сіллю, від яких прибуток вельми скромний, а дорожчим крамом і продуктами. Так крамниця Харитоненків поступово міцніла, а згодом Р†ван пішов у самостійну науку до курського купця Худокормова, який володів бакалійною крамницею. Перед цим Р†ванко успішно закінчив місцеву церковнопарафіяльну школу, де виявив неабиякі здібності до науки. (Принагідно: 56-річним Р†ван Герасимович узявся вивчати французьку мову і невдовзі вільно читав і розмовляв нею).

Сходинками купецькоС— справи

Попрацювавши під рукою курського купця, через кілька років молодий торговець Р†ван Харитоненко перейшов на службу до Гладкова, який торгував мануфактурою. Як конторник С—здив різними містами і краями, заводив численні знайомства з діловими людьми, укладав торговельні угоди.

Наприкінці 1840-х перебрався до Сум і в листопаді 1849-го купив особняк на Воскресенській вулиці. Тоді одружився з донькою купця Р†. Скубенка. На жаль, за кілька місяців дружина померла і майбутній цукрозаводчик уклав другий шлюб — цього разу з купецькою донькою НаталіС”ю Лещинською. Невдовзі в них народився С”диний син Павло (1853), який згодом продовжив батькову справу.

А тим часом на його життС”вому шляху трапився обоянський підприС”мець Р†ван Суханов. У Сумах вони відкрили бакалійну крамницю зі спільним капіталом 10 тисяч рублів — допомогли зв’язки Р†. Харитоненка, якому один з московських банків надав вигідний кредит. Так, у 1850-х роках Р†ван Герасимович уже мав достатньо досвіду у веденні комерційних справ і наявні торговельні рамки йому ставали затісними.

Саме тоді він звернув свій погляд на торгівлю цукром. Познайомився з ОлексіС”м Монаковим — прикажчиком московських купців, для яких той скуповував солодкий продукт на Сумщині та в окрузі. Саме Олексія Микитовича Р†ван Харитоненко пізніше назвав своС—м "цукровим учителем". Оскільки О. Монаков невдовзі раптово помер, Р†ван Герасимович успішно продовжив його справу.

Цукор не завжди солодкий

Становлення Харитоненка як цукрозаводчика відбувалося доволі складно, і перш ніж стати справжнім магнатом, він набив чимало гуль. Зокрема, скуповуючи солодкий продукт для петербурзького купця Р„лисеС”ва, молодий підприС”мець узяв в оренду незастрахований завод поміщика Зборомирського. Невдовзі підприС”мство з великим запасом продукту згоріло, й орендар опинився в скрутній ситуаціС—. Але ділового партнера зі СлобідськоС— УкраС—ни виручили російські купці, які допомогли коштами вибратися з борговоС— ями.

А тим часом настав 1861 рік. Тодішня селянська реформа мала визначальний вплив на соціально-економічний розвиток, зокрема в частині купівлі-продажу землі. Втративши дешеву робочу силу, поміщики масово позбувалися своС—х десятин. Саме цим вчасно і вміло скористався Р†ван Харитоненко, який почав за низькими цінами скуповувати чорноземи і вирощувати там цукрові буряки. Паралельно він почав споруджувати потужності для С—х переробки. Р†з 1860-х і до кінця 1880-х Р†ван Герасимович збудував майже 30 підприС”мств у різних містах і місцях ХарківськоС— та КурськоС— губерній. Серед них найбільший на Слобідській УкраС—ні Павловський рафінадний завод у Сумах, названий на честь сина, Пархомівський Богодухівського, Красноярузький Грайворонського, МиколаС—вський Сумського повітів та багато інших.

У 1870—1880-х роках з’являються потужні економіС— в Пархомівці Оленівська (названа на честь старшоС— онуки Оленки), садиба Наталівка (Наталкою звали молодшу онуку), інші. Після економічноС— кризи середини 1870-х настало піднесення цукровоС— галузі, завдяки чому Харитоненко знову "на коні".

28 квітня 1887 року в КиС”ві було підписано договір між цукрозаводчиками, яким узаконювалося створення окремого цукрового синдикату. Окрім Харитоненка, до нього вступили власники найбільших цукроварень в УкраС—ні вЂ” Терещенко, Бобринський, Бродські та інші. Так настала нова ера у цукровій галузі РосійськоС— імперіС—, яка на тодішньому С”вропейському ринку відігравала одну з головних ролей.

Але невдовзі Р†ван Герасимович помер — йому не виповнилося й 70. У спадщину С”диному синові Павлові він передав майже 5,7 мільйона рублів сріблом, що було нечуваним багатством. На початку 1890-х у власності

Р†. Харитоненка налічувалося 40 тисяч десятин землі в Харківській і Курській губерніях. Окрім багатьох своС—х заводів, орендував підприС”мство князя Голіцина у Славгороді.

Павло Харитоненко гідно продовжив справу батька, тільки то вже інша сторінка вітчизняноС— історіС—.

"Любіть Суми так, як я любив"

Похорон Р†. Харитоненка був напрочуд масштабним, урочистим. Як писали очевидці, у місті зібралося кілька десятків тисяч городян і гостей. Для 9 тисяч осіб протягом 9 днів працювали дерев’яні бараки, в яких народ безплатно годували. У день поховання в місті не працював жоден торговельний чи промисловий заклад, а саму процесію обслуговували 52 священики.

Покійний залишив розлогий заповіт, у якому вказав, як розпорядитися його коштами. Левову частку грошей він заповів на благодійні потреби шкіл, лікарень, храмів тощо. Упродовж багатьох літ по смерті золото і срібло успішно працювало, а почасти працюС” й нині на благо міськоС— громади.

Основними стали слова заповіту, адресовані синові, невістці, онукам і всім городянам: "Любіть Суми так, як я любив". Бо він таки справді любив рідне місто не абстрактними чи, як кажуть тепер, віртуальними почуттями, а до "глибини власноС— кишені".

Вдячні земляки відповіли взаС”мністю своС”му покровителеві й сподвижнику. Наприкінці 1890-х у центрі Сум встановили пам’ятник, який після жовтневого перевороту більшовики знесли, поставивши там вождя світового пролетаріату. Та з набуттям УкраС—ною незалежності Р†ван Герасимович повернувся на відведене історіС”ю своС” місце і нині біля підніжжя завжди полум’яніють живі квіти від молодят, гостей Сум, городян.

А на центральному цвинтарі, біля ПетропавлівськоС— церкви, вічним сном спочивають представники родини Харитоненків. Вони жили в Сумах, і тут залишилися назавжди. Над могилами встановлено художні скульптури роботи французького майстра Аристида Круазі. Свого часу сюди приС—здили із ФранціС— нащадки відомоС— династіС—, які вклонилися могилам своС—х родичів, відвідали місця, пов’язані з іменами Харитоненків.

Р†ван Герасимович назавжди залишився в історіС— міста.

ДОС’Є "УК"

Р†ван ХАРИТОНЕНКО. Народився 8 жовтня (за новим стилем) 1822 року в слободі Нижня Сироватка Сумського повіту в багатодітній родині. Помер 30 листопада 1891-го. Похований на Сумському центральному цвинтарі.

Початкову освіту здобув у місцевій церковнопарафіяльній школі. Мав у власності майже 20 цукрових заводів, понад 30 маС”тків та економій, величезні площі земель. Контори торгового будинку "Харитоненко з сином" були у Москві, Харкові, Владивостоці, Туреччині, ПерсіС—. Один з найбільших меценатів того часу. УдостоС”ний десятків нагород, відзнак, титулів.