Евгений ПОЛОЖИЙ рассказал изданию BBC УкраС—на о своей новой книге

15.11.2012

BBC Украина взяла интервью у известного украинского писателя,

редактора газеты «Панорама» Евгения ПОЛОЖИЯ.

Р„вген Положій: мій герой — аполітичний

Р„вген Положій працюС” у Сумах головним редактором газети «Панорама».

Багато мандруС” світом, займаС”ться громадською діяльністю і пише

книжки.

Його чергова книжка — «Юрій Юрійович, улюбленець жінок» увійшла до

довгого списку номінантів щорічноС— преміС— «Книга року ВВС-2012″. Як

зізнаС”ться Р„вген Положій, він присвятив цю повість усім украС—нцям

свого покоління, зокрема тим, хто знайшов свою долю за межами УкраС—ни.

Р„вген Положій: У книжці — історія людини, досить смішна і одночасно

печальна, — яка мріяла стати вчителем в УкраС—ні, працювала у

піонерському таборі, головним редактором газети, але, зрештою, стала

успішним кондитером у США. Насправді, це історія цілого покоління, яке

через різні обставини змушене було шукати щастя не в УкраС—ні. Бо його

тут просто не було для них.

ВВС УкраС—на: Як би ви визначили жанр повісті?

Р„вген Положій: Яким жанром можна визначити розповідь про сучасне

життя? У мене С” свій стиль письма, я його називаю «мізантропічний

гуманізм». Тому скажу, що повість написана у жанрі «мізантропічного

гуманізму».

ВВС УкраС—на: Як ви уявляС”те свого читача, його звички, смаки, для кого

ви писали, для якоС— аудиторіС—?

Р„вген Положій: Це люди. Не птахи і не тварини, бо наразі вони не В вміють читати, або ж ми про це не знаС”мо. Тому я писав для людей. В Однозначно.

ВВС УкраС—на: Яку останню книжку ви прочитали?

Р„вген Положій: «Сон кельта» Маріо Варгаса Льйоси. Як завжди, він вміС”

здивувати. За два останні роки на мене найбільше враження справив його

роман «Війна кінця світу». Феноменальні враження. Р† тепер «Сон кельта»

мене знову надзвичайно вразив.

ВВС УкраС—на: Ви сказали, що ваша книжка смішна. На вашу думку,

радянське минуле, звичайне життя дітей, піонерів, молодих людей тепер

можна описувати лише з гумором? Адже справді багато речей, які тоді

вважалися нормальними, тепер викликають посмішку.

Р„вген Положій: Можуть бути різні тональності і різні кути. Але Юрій

Юрійович — персонаж, на якому «не висів» тягар політичноС— радянськоС—

системи, як і на багатьох інших молодих людях. Він про це не думав

навіть. Він жив своС—м життям і був політично неосвіченою людиною. Тому

оповідач розповідаС” про смішні моменти життя, про те, яким він був

легким і чесним.

ВВС УкраС—на: Що для вас особисто означаС” той період історіС—?

Р„вген Положій: Дитинство, юність завжди згадуються з ностальгіС”ю, бо

це наша молодість. Р† на які б історичні часи не припало дитинство —

якщо це, звісно, не період війни, голоду, страждань — людина завжди

згадуС” своС” дитинство, підліткові роки із радістю, ностальгіС”ю, з

легкістю. З «нестерпною легкістю буття», як сказав би у такому випадку

Мілан Кундера.

ВВС УкраС—на: Чи достатньо в украС—нській сучасній літературі творів, що

присвячені радянському минулому, періоду БрежнС”ва, до розпаду СРСР? Чи

не вважаС”те ви, що це ціла «скарбниця» для письменників?

Р„вген Положій: Мені важко судити, достатньо чи ні. Якщо книжка гарна,

цікава, то не важливо, який період історіС— там відображений. Головне -

що це цікаво. Я у книзі не акцентую на якихось політичних подіях. Мій

герой — аполітичний, політика пройшла повз нього, була дуже далеко від

його життя. Окрім 1991 року, коли ті подіС— торкнулися його більше.

Для публіцистики, мемуаристики важливо говорити про те, чи достатньо у

нас таких матеріалів, і тоді би ми сказали, що так, С—х замало. А в

художній літературі — це не дуже важливо. Р† я й не ставив завдання

відбити час у повісті. Він сам відбився.

ВВС УкраС—на: Чи вам доводилося чути відгуки на «Юрія Юрійовича» від

молодих людей, які не жили у той період, що і ваш герой, і ви

особисто?

Р„вген Положій: Молодь читаС” із задоволенням і сміС”ться. Якось я С—хав у

потязі, і чув, як студенти читали уголос «Юрія Юрійовича» і сміялися.

Я підійшов, запитав, що за письменник, вони відповіли, що не знають, я

також сказав, що не чув про такого ніколи. Проте мене дуже тішить, що

мою книгу читають люди різних поколінь, у тому числі ті, хто народився

після розпаду СРСР.

ВВС УкраС—на: Чи багато ви знаС”те людей, схожих на Юрія Юрійовича, які

у ті часи не могли реалізуватися у своС—й краС—ні, але зробили це за

кордоном? Тоді ж це були рідкісні винятки…

Р„вген Положій: Юрій Юрійович — це реальна людина. Його історія,

звісно, не зовсім така, як описана у книзі, але те, що він працював

вожатим у піонерському таборі і те, що він став кондитером у

Солт-Лейк-Сіті, одружився саме так, як описано у повісті — це правда.

Коли він приС—здив в УкраС—ну, я довго з ним спілкувався, бо він справді

зник давно із цього життя, і ми не знали, де він і що робить.

ВВС УкраС—на: До речі, у повісті, на відміну від назви, не надто він

щасливий у стосунках із жінками, навіть навпаки, він аж ніяк не С—хній

улюбленець…

Р„вген Положій: Не був щасливий, бо занадто серйозно до цього ставився,

мабуть. Насправді для мене також загадка як для письменника і для

людини, чому його не любили дівчата. Проте, він таки улюбленець

жіночоС— статі — адже С” ще мама, дружина і доньки.

А повертаючись до запитання про долю, подібну до долі Юрія

Юрійовича… Насправді, дуже-дуже багато людей мого покоління виС—хали

до Польщ, Португалій, Р†спаній і, на жаль, там і залишилися. Але долі у

них склалися досить успішно. Живуть нормально, не гірше, ніж тут. Але

мені шкода, що так багато освічених, гарних, порядних людей живе по

світах, а не в УкраС—ні. Але вони вже відрізаний шмат.

По материалам www.bbc.co.uk