Як сумчани захищали барикади

12.12.2013

"З нами Бог і УкраС—на!" — так ми кричали, коли "Беркут" наступав особливо агресивно. Р† знаС”ш - діяло!" — діляться хлопці спогадами про ніч із 10 на 11 грудня. Там, на Михайлівській барикаді, що праворуч від входу у Будинок профспілок, вирішальні хвилини наступили тоді, коли вже, мабуть, ніхто й не очікував - о п’ятій ранку. Майже всю ніч "Беркут" і внутрішні війська торували дорогу до входу в оплот протестувальників, і майже всі сили були кинуті на опір в інших місцях. Р† тому вранішня атака, коли майже весь "Беркут" втомився, стала певною несподіванкою.

"Курсанти-вевешники намагалися збудувати "черепаху" зі щитів, по якій "беркута" хотіли вскочити прямо на нас. Але щось у них там не склалося, "черепаха" не витримала, і вони так і залишилися під барикадою", — говорить Р†ван Бортник, міцноС— статури чоловік, у мирний час — співробітник громадського об’єднання "Бюро аналізу політики". Барикада з дощок, ящиків, різного іншого потребу та непотребу заввишки у людський зріст закривала весь правий бік входу у БП. Назовні стирчать гвіздки завширшки у долоню - якщо напорешся, то мало не покажешся. Без сторонньоС— допомоги тут можна вилізти на той бік лише у вузький прохід біля стіни, а так - лише за допомогою спецзасобів для взяття фортець. Так сталося, що коли "Беркут" пішов у вирішальну атаку, на барикаді залишалося не більше п’ятнадцяти людей, майже всі - сумчани. Р„вген Охріменко, відомий своС—ми веселими політичними демотиваторами в Мережі, не втратив почуття гумору і тут - коли "беркути" брали паузу і піднімали запітніле скло на шоломах, Р„вген звісившись зверху барикади, опускав С—х знову. Хвиль наступу було кілька, і всі вони відзначалися агресивністю, очевидно, на цю ділянку покладалися останні надіС— силовиків. Андрій Букін, громадський активіст, зовнішньо більш схожий на анархіста з великим стажем підпільноС— роботи, говорить, що, попри все, протистояння з силовиками не виходило за певні рамки: "Коли вони йшли ранком, то багато хто з них потискали протестувальникам руки".

Ця група (або боС—вка, як вам подобаС”ться більше) сумчан живе на шостому поверсі Будинку профспілок. Сплять на підлозі - каремати, спальні мішки, тут же речі, мокрі черевики, туалет - на поверсі, тобто умови спартанські. За С—жею ходять вниз - годують на майдані смачно, С—жі достатньо.

Поруч розташувалася ще одна група із Сум. Прислухаюся до розмови - говорять поміж собою про те, що б вони хотіли поміняти у житті краС—ні, насправді вимоги до влади мінімальні: дайте спокійно працювати, не душіть податковою, поважайте нашу гідність і наші права. Запитую, що привело на майдан, відповідь проста і чітка: "Те, що й усіх". Говоримо за життя, Роман демонструС” трофей вчорашньоС— ночі - налокітник, гарна штука, а головне, корисна. Хлопці мають намір стояти до кінця, розуміють, що назад дороги немаС” - у разі поразки дома на них очікують неприС”мності з владою.

Після тіС”С— ночі настрій у всіх додалося впевненості у власних силах, але як дійти до перемоги і яким чином та маС” виглядати - тут думки розходяться. Найбільшу тривогу викликаС” намір влади зібрати "альтернативний мітинг" своС—х прихильників, бо всі прекрасно бачать, кого туди звозять, і розуміють, як трагічно то може завершитися. Р‡дуть на мітинг і сумські міліціонери, тож не виключено, що скоро земляки зустрінуться і стануть один напроти одного по різні сторони барикад. Р† так би хотілося, щоб кожен виконав свій громадянський обов’язок чесно, бо з нами Бог і УкраС—на. Хіба ні?