Професор СумДУ попросив попросив міністра розібратися зі своїм вузом

09.02.2018

Доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри маркетингу та управління інноваційною діяльністю Сумського державного університету Сергій Ілляшенко через Фейсбук звернувся із відкритим листом до міністра освіти України Лілії Гриневич, у якому просить розібратися із “бюрократичними нововведеннями” керівництва вишу, яке вирішило “упорядкувати” діяльність кафедри, насправді стримуючи її розвиток:

“Відкритий лист Міністру освіти і науки України, пані Л.М. Гриневич

Вельмишановна Лілія Михайлівна Лілія Гриневич!

Всіляко підтримую Вашу позицію щодо зменшення рівня бюрократизації у діяльності університетів та звільнення викладачів від виконання невластивих їм функцій, що дозволить їм більше часу приділяти науковій та освітній діяльності.

Дійсно, наявний досвід свідчить про надзвичайну зарегульованість внутрішніми Положеннями, Регламентами, Нормативами, Шаблонами усіх аспектів діяльності університетів. І якщо не зупинити це, то сподіватися на входження у світовий науково-освітній простір марно.

Кращі викладачі та науковці виїздять за кордон, причому не скільки з причини низької платні (хоча це також важливо), як з причини відсутності умов для самореалізації, а також внаслідок ставлення до себе як до кріпаків, які повинні приносити гроші і мовчки виконувати абсурдні приписи внутрішніх нормативів. Хто в таких умовах залишиться викладати – це риторичне запитання.

Аналогічна ситуація зі студентами. Все зростаюча частка абітурієнтів обирає зарубіжні університети, оскільки у них сучасніші освітні програми, навчальне обладнання набагато краще, а диплом визнається у країнах де вони зможуть реалізувати себе. Я вже 5-й рік викладаю у польському університеті і спостерігаю зростання частки студентів з України у групах.

Для того, щоб не узагальнювати, викладу деякі аспекти «унормування» діяльності Сумського державного університету(СумДУ), до речі, одного з кращих в Україні, в якому я працюю більше 30 років. Внутрішня нормативна база університету налічує сотні положень, шаблонів документів та ін., які постійно змінюються. За останні 2 роки їх кількість і частота зміни досягли того рівня, що відслідкувати їх надзвичайно важко. Для цього потрібно відкласти наукову та викладацьку роботу чи, крайньою мірою, звести її до мінімуму.

Наведу деякі приклади з діяльності кафедри, яку я маю честь очолювати – кафедри маркетингу і управління інноваційною діяльністю. Зазначу лише деякі аспекти одного з напрямків діяльності кафедри – наукової роботи: при штаті кафедри 19 осіб, 6 з яких працює лише на частину ставки, у 2017 році ми виконували 3 держбюджетні теми, з яких одна – для молодих науковців, 2 Гранти Президента України, та 3 ініціативні теми. Окрім того, силами кафедри на самоокупній основі і на волонтерських засадах з 2010 р. видається науковий журнал «Маркетинг і менеджмент інновацій», який з 2015 р. індексується міжнародною науковометричною базою Web of Science. З 2007 року кафедра проводить на волонтерських засадах щорічну Міжнародну науково-практичну конференцію «Маркетинг інновацій та інновації в маркетингу». Проте, нещодавно керівництвом СумДУ було прийнято рішення про початок «упорядкування» нашої діяльності. Наведу деякі результати цього «упорядкування».

Раніше для видання журналу редакційна колегія, до якої входять провідні вітчизняні і зарубіжні науковці, складала протокол, що номер підготовлено до друку, який візувався проректором з наукової роботи і передавався до Вченої ради. Готувалася електронна версія, яка безпосередньо викладалася на сайт, надсилалася до видавництва, а також у бази реферування та індексування. Кошти за друковане видання автори сплачували безпосередньо у видавництво. Оплата у 10-20 разів менше, ніж у журналах з аналогічним статусом (проте вона покриває видатки видавництва), що робить журнал доступним для молодих науковців.

Після «інноваційного упорядкування» технічні редактори повинні роздрукувати повну версію журналу та підготовити цілий пакет документів, який повинні схвалити кілька посадових осіб СумДУ, які не є фахівцями з проблематики журналу. Причому, частина з цих осіб не прописана у відповідному Положенні, проте без їх «візи» отримати позитивне рішення неможливо. Окрім того, тепер до функцій редколегії включили фінансові аспекти видання. А саме – складання та узгодження кошторисів, які включають незрозумілі витрати (які редакційна колегія, що працює вдома на власних комп’ютерах, ніяк нести не може), наприклад, комунальні витрати СумДУ. З кожним автором передбачено укладання окремої фінансової угоди, однак, яке відношення така угода має до СумДУ, не ясно. Такі «інновації» унеможливлюють роботу редакційної колегії, про що неодноразово ми говорили безпосередньо ректору, на вчених та наукових радах тощо. Ми вносили свої конструктивні пропозиції, однак, вони кожного разу залишались поза увагою. Науковий журнал не може перетворюватися у джерело заробляння грошей, і гіркий досвід вітчизняних журналів, яких виключили з Wеb of Science чи Scopus, свідчить про хибність такого шляху.

Видання журналу, яке здійснюється власними коштами авторів, без залучення фінансування з боку університету, за рішенням редакційної колегії (що є цілком логічним, адже вона складається з визнаних фахівців) без схвалення зазначених вище інстанцій, зустрічає жорсткий супротив керівництва. В цій ситуація редакційна колегія вже розглядає рішення про недоцільність подальшого видання журналу, хоча портфель статей, які знаходяться на різних стадіях розгляду, включає «заділ» більше ніж на 2 роки. При цьому нами зроблено висновок, що, очевидно, наукові видання високого рівня в Україні видавати недоцільно, вони непотрібні. А якщо і потрібні, то лише як джерело доходу, а наука нікого не цікавить.

Аналогічна ситуація склалася і з науковою конференцією «Маркетинг інновацій і інновації в маркетингу» (вже проведено 11 конференцій, причому без залучення коштів університету). Розроблено ряд Положень, які бюрократизують усі аспекти організації і проведення конференції та свідчать про спроби звести її до простого заробітчанства. Таке ставлення керівництва до зусиль викладачів кафедри щодо проведення конференцій викликає образу і обурення. Нині колектив кафедри розглядає рішення про недоцільність проведення конференції за умов постійного тиску з боку керівництва університету.

Керівництво СумДУ при цьому звинувачує нас у всіх «гріхах», від «правового нігілізму» до «порушення фінансової дисципліни» та «відмивання бюджетних грошей». Цікаво яких? Адже ні на журнал, ні на конференцію вони жодного разу не залучались і не залучаються. А коментарії, що надаються при цьому на вчених радах, свідчать, що ми на грані введення кріпосного права.

Окрема історія про «регламентацію» ректором діяльності спецради Д 55.051.01, яку я очолюю з 2007 р. Ректор взяв за правило видавати Накази (?) про проведення захисту, вийшло Положення, яким на Спецраду покладено функції бухгалтерії, канцелярії та ще ряду підрозділів (?). Зокрема, до функцій Спецради цим Положенням віднесено: підготовку та візування договорів на платний захист, кошторисів витрат (знову комунальні витрати, утримання АГЧ та ін.), ведення табелів на оплату праці опонентів, візування Наказів про проведення захисту тощо. Окремих слів заслуговують шаблони документів, які регулярно змінюються. Гарна, здавалося б ідея, доводиться до абсурду. Службова записка, написана звечора, вранці не приймається, оскільки змінився шаблон (і це не перебільшення!). Теж стосується і інших документів.

Тих, хто не сприймає сліпо бюрократичні «нововведення», усіляко і демонстративно утискають, очевидно, щоб залякати інших: «дивіться, що буде з тими, хто занадто самостійний». Зокрема на нашій кафедрі рішенням Вченої ради (у той період, коли я був за кордоном) призупинили набір на 2 нещодавно акредитовані магістерські програми: «Управління інноваційною діяльністю» та «Біржова діяльність», яка повинна була трансформуватися у «Електронну комерцію та біржову діяльність» (під приводом непопулярності серед абітурієнтів). При цьому через кілька місяців відкрили аналогічні на інших непрофільних кафедрах. Очевидно, там вони будуть популярнішими.

За цими «інноваціями» вгору ніколи глянути, так дивись, що щось пропустиш і отримаєш дисциплінарне стягнення. І якщо щось робиться, а робиться багато, то не завдяки, а всупереч. Так далі бути не може. Існує теорія життєвого циклу організації Іцхака Адізеса, згідно якої дріб’язкова регламентація усіх аспектів діяльності організації та пошук «відьом» свідчать про те, що організація перейшла на останній етап життєвого циклу. Тобто, до самознищення.

Не хотілося б…

З повагою,

Ілляшенко Сергій Миколайович,

д.е.н., професор”

.

Джерело: Сумські дебати - debaty.sumy.ua

Інші новини:

Коментарі: