08.05.2018
Глухівчанин Микола Білобаба пройшов усі великі битви Другої світової, крім орденів, як нагороду мав пожиттєвий абонемент у Большой театр
Незважаючи на важке поранення та інвалідність у 1945 Микола Дмитрович Білобаба став викладачем Глухівського технікуму (нинішній агротехнічний інститут) і 57 років свого життя віддав викладацькій роботі. Минулорічний День Перемоги він ще святкував разом з нами. Нещодавно на 97 році життя перестало битись серце Воїна і Педагога. Тож про нього і те бойове покоління розповідають спогади ветерана. Про випадки у своїй фронтовій бойовій біографії Микола Дмитрович говорив, що у 1943 році йому б Героя дали, а у 1941 за це могли б розстріляти.
Наші війська відступали. Під Харковом молодий лейтенант Білобаба з групою з 17 бійців з різних підрозділів виходили з оточення. Прийшли у якесь село. Зліва вздовж дороги – кукурудзяне поле. Зайшли в першу хату на відпочинок. Раптом – німці на шести танках. Сховалися в кукурудзі. Німці залишили танки вздовж дороги і пішли по хатах, навіть охорони не залишили. Ад’ютант, молодий хлопчина, запропонував їх знищити. В групі виявився і танкіст. Завів машину і почав громити інші один за одним. Німці повискакували, але наші солдати зустріли їх щільним вогнем. Після бою на вцілілому танку рушили наздоганяти своїх.
При підході до них підірвали машину, опустивши прив’язану за мотузку гранату: рвонуло так, що башня підлетіла в небо настільки високо, що здавалася розміром з долоню. Пам’ятаючи наказ про те, що відсутність у розташуванні частини більше доби вважається зрадою, вирішили про той випадок нікому не говорити, щоб не акцентувати увагу на собі. Сказали, що відстали нещодавно, у тій метушні ніхто й перевіряти не став. Інакше б розстріляли як дезертирів.
Інший випадок трапився сніжної зими 1943 року під час Сталінградської битви. М.Д. Білобаба отримав наказ доставити пакет з документами командуванню. По дорозі зустріли німецький обоз. Сніг навколо такий, що машина не розвернеться. А бійців усього троє: крім Миколи Дмитровича, ад’ютант та водій. Але в їхній «емці» завжди були міномет та кулемет. Вирішили прийняти бій. Білобаба почав наводити на ціль міномет. Ад’ютант сів за кулемет. Домовилися, що Білобаба стрілятиме в кінець колони, а ад’ютант – у початок. Перша ж міна влучила в самісіньку підводу, знищивши і солдат, що йшли поруч. Після декількох влучних пострілів через 2-3 хвилини від початку бою німці викинули білий прапор. Микола Дмитрович пішов до них, а бійці залишились у машині, тримаючи ворога на прицілі. Виявилося, що супроводжували обоз унтер-офіцер з автоматом та солдати доволі солідного віку з рушницями. Привели тоді в розташування штабу полонених німців, які тримали штани в руках, бо ремені забрали і ґудзики всі зрізали, щоб не втекли. А ще доставили підводи, на яких, крім іншого, виявились музичні інструменти, які згодом передали оркестру Большого театру.
За цей епізод, крім ордену Червоної Зірки, Микола Дмитрович отримав пожиттєвий абонемент у Большой театр. Тільки скористатись ним не довелось. Коли під Звенигородкою у 1944 р. отримав важке поранення, всі папери залило кров’ю. Документи він відновив, а за абонемент клопотати не став.
На Курській дузі наш захист був побудований у кілька ешелонів на глибину до 30 км. Батальйон М.Д. Білобаби тримав оборону першого ешелону на ділянці фронту, де ворог зосередив велику кількість танків. А у наших – тільки гармати 45-го калібру. Комбат Білобаба доповів у штаб, що батальйон при наступі може протриматись не більше півгодини, попросив підкріплення. Прислали три «катюші». Маючи чималий бойовий досвід, Микола Дмитрович запропонував командиру батареї, молодому лейтенанту, спочатку пристрілятись. Той з самовпевненістю відповів, що нічого артилеристам вчити реактивників.
«Катюші» дали залп – і повністю знищили молодий ліс поблизу долини, де розташовувались німецькі танки. Півгодини стояла повна тиша. А коли противник оговтався, то відкрив такий вогонь по наших позиціях, що третина особового складу батальйону загинула. «Катюші» повернулись на своє місце дислокації. А залишки батальйону ніч в окопах чекали наступу німців, готувались до найгіршого. Вранці оглянули ворожі позиції – всі танки на місці. Послали розвідників. Ті доповіли, що дві третини танків фанерні. Німці на цій ділянці у наступ так і не пішли.
Джерело: https://nedelya.info/
Джерело: Сумські дебати - debaty.sumy.ua
Інші новини:
22.11.2024 “Шахеди” атакували житловий мікрорайон Сум
22.11.2024 У Сумах відомо про ще одну загиблу людину внаслідок атаки “Шахедів”
22.11.2024 Атака “Шахедів” на Суми: дві людини загинули, 10 поранених
22.11.2024 У Сумах розпочинає роботу штаб з ліквідації наслідків ворожих ударів
22.11.2024 У Сумах через влучання “Шахеда” перекрили рух проспектом Свободи