Родина з дитиною: «Боїмося бути заживо замуровані в будинку»

26.02.2019

Олені – всього 34, її чоловіку Дмитру – 37, але вони вже встигли побачити стільки лиха та неприємностей, що вистачить на кілька життів. Вона – інвалід (погано чує), він – виходець із дитячого будинку. В обох батьки померли, і окрім одне одного, вони нікому не потрібні. Родичі є, але у кожного з них – своє життя, в якому немає місця Олені та Дмитру. Та у героїв нашої статті є найголовніший сенс життя – це їх донечка. Олена та Діма так зраділи подарунку долі, що вирішили дати дитинці найкрасивіше у світі, як на їх погляд, ім’я – Сніжана.

Зараз дівчинці 6 рочків, вона – першокласниця. Сім’я мешкає в селі Перемога Глухівського району, і ми побували у них в гостях. Перше, що потрапило на очі – це хата, що значно відрізняється від решти будинків по вулиці Набережній. Відрізняється не тільки тим, що це стара покошена розвалюха, а творчим підходом: паркан яскраво розмальований. Ці кумедні жовтенькі каченятка, що граються на зеленій травичці, виглядають немов оазис серед пустелі на фоні заметеної снігом сільської вулиці. Відразу ж видно, що тут живе дитина, батьки якої про неї добре піклуються. До речі, з дитям ми познайомились, щойно зайшовши до оселі. Назустріч вибігло дуже красиве дівчатко – таке, що хоч на обкладинку журналу або на рекламний плакат! Маленька красуня з чудовим ім’ям Сніжанка виглядала, як справжня героїня зимової казки: довге курчаве розкішне волосся каштанового кольору, великі блакитні оченята та круглі рожеві щічки. А на обличчі – усмішка. Дитя радіє життю навіть у таких умовах, адже зростає воно в сім’ї люблячих батьків. Мама з татом не можуть нарадуватись своєю крихіткою, пишаються нею, розповідають про успіхи в школі, здібності та таланти, а також тим, яка вона в них помічниця по господарству.

Олена та Дмитро ладні все віддати заради Сніжанки, та, на жаль, у них самих нічого немає. Сім’я буквально виживає на соціальні виплати як малозабезпечена родина, адже чоловік та жінка ніде не працюють. Олені в селі роботи нема, а Діма трудився у лісі, поки не зірвав собі спину. З осені сидить удома. Ось саме дім і є приводом, що спіткав героїв статті звернутися до журналіста.

Річ у тому, що оселя, в якій мешкає сім’я, навіть без документів. Дмитро пояснив, що на ті гроші, що в них були, вони могли купити лише таке житло: сільський п’ятистінок із піччю посередині. Продавці запевняли, що документи згоріли при пожежі, а молоде подружжя їм повірило, адже так хотілося мати власний дах над головою! Та цей дах виявився не захисником родини, а ворогом! Над головами Дмитра, Олени та Сніжани нависла справжня небезпека у вигляді стелі, що постійно шевелиться: вона — як жива, до неї боязко доторкнутися – відразу ж впаде. Та небезпека підстерігає сім’ю не лише зверху, а й з боків, адже стіни вже покосилися і потріскалися. Взагалі, хата дуже нагадує карточний будиночок – настільки вона похилена та хитка. Знаходитися в ній небезпечно, вона аварійна і лихо може статися жодної миті. Дмитро та Олена кажуть, що вони дуже бояться ночі.

«Страшно собі уявити, що одного разу ми можемо просто не прокинутися, бо будемо заживо замуровані у власній домівці», — говорить жіночка. «Тут навіть ремонт неможливо зробити, бо тільки торкнешся стелі чи стіни – все відразу ж завалиться, — розповідає чоловік. – Якось я звернувся до спеціаліста з ремонтів, попросив покращити стан хати, але у відповідь почув, що з нашим помешканням можна зробити тільки одне: підігнати підйомний кран та згребти цей хлам у купу і вивезти на смітник. Ось і продовжуємо жити тут, а що робити?».

Подружжя намагається самотужки підтримувати хату, замазуючи глиною дірки та тріщини, а також підбілюючи зсередини. Клеїти обої нема сенсу – стіни впадуть. Придбати інше житло нема змоги: у сім’ї важко з фінансами. Не вистачає навіть на лікування Сніжанки. Дівчинка страждає від болів у животі, місцеві педіатри кажуть, що в неї загиб жовчного міхура. Треба детально обстежити дитя, але в Глухові немає спеціалістів, а їхати в Суми до дитячого гастроентеролога нема за що. Навіть якщо питання з квитками на автобус ще можна вирішити, виділивши з сімейного бюджету кошти на це, то вже на перебування в лікарні грошей нема. Чоловік, як голова сім’ї хоче покращити життя своїх найрідніших Оленки та Сніжанки, та в нього це не виходить: на роботу нікуди не беруть. Нещодавно пішов влаштовуватись до однієї фірми, а там відмовили, бо немає військового білету. Діма в армії не служив з окремих причин, йому належить отримати білий воєннік, але через те, що він не зробив це своєчасно, то тепер має проблему.

Чи є в героїв нашої статті хоч якийсь шанс змінити ситуацію — спитали у голови Переможської сільради Віктора Гапича. Віктор Миколайович прокоментував, що Дмитро Кривенков взагалі не є мешканцем Перемоги, він прописаний у Шосткинському районі, у гуртожитку учбового закладу, де навчався після інтернату. Про проблеми його сім’ї голова не чув. «Ну, живуть собі та й живуть», — каже Гапич. Допомогти з житлом сільський голова не може, адже на балансі немає пустих будинків. А ось із військовим білетом та працевлаштуванням пообіцяв допомогти. Буквально в той же день після нашої розмови Віктор Миколайович зв’язався з військоматом, озвучив питання і тепер Дмитрові нададуть детальну інструкцію, що і як треба робити. «Особисто до мене Діма не звертався, тож хай він прийде до мене, розповість все як є, а я, звісно ж, не залишу його без уваги, чим зможу, допоможу, підкажу та підтримаю», — пообіцяв голова.

kourier.in.ua

Джерело: Сумські дебати - debaty.sumy.ua

Інші новини:

Коментарі: