08.03.2019
На 8 вопросов отвечают 8 известных сумских спортсменок и тренеров. Кто-то кратко (из-за занятости на тренировках и соревнованиях, кто-то расширенно, за что им отдельное спасибо).
Наши вопросы:
Как Вы пришли в спорт?
Когда пришли первые победы?
Когда Вы поняли, что спорт это надолго?
Как много вы тренируетесь?
Можно ли в Украине заработать спортом?
Если ли у Вас кумир?
Ваша мечта в спорте?
Какой подарок на 8 марта вам запомнился больше всего?
Ответы наших спортсменок
Евгения Чибисова, стрельба из лука
В стрельбу из лука пришла с массой проблем со здоровьем и без особых амбиций – просто попробовать. До этого 8 лет получала хореографическое образование, позже занималась волейболом и плаванием для поддержки физической формы.
Победы начались уже в первый год занятий, – на первых областных соревнованиях сразу выполнила разряд «кмс» и заняла второе место, позже заняла третье место на чемпионате Украины, а спустя пару месяцев выиграла свои первые кадетские международные соревнования в Польще. Спустя пару лет выиграла свой первый чемпионат Украины в личном зачете, попала в сборную команду, в этот же год завоевала серебро на кубке Европы.
Когда появился азарт и желание превзойти себя.
Тренируюсь 6 раз в неделю, по 3-4 часа в день.
Сложно, но можно.
Кумиров нет, поскольку каждые пару лет в стрельбе из лука появляется «новый прорыв» года, который абсолютно превосходит в своих категориях все предыдущие достижения. Тем не менее, абсолютно идеальных рекордов на всех дистанциях еще никто не установил, поэтому есть еще куда расти, и у всех есть на это шансы. Поэтому всегда нужно стремиться только к максимальным результатам и новым рекордам, не равняясь на других.
Из ближайших планов – привезти медали с юниорского чемпионата мира в этом году. Более глобальные цели – попасть на Европейские игры и возможно в будущем на Олимпиаду.
Очень люблю подарки, получаю их иногда и просто так, без повода, так что сложно выделить что-то одно и самое приятное.
Олена Глазун, бодібілдінг
Спорт завжди був поруч. У шкільні роки займалась легкою атлетикою, брала участь у районних змаганнях (у Білопіллі), були навіть призові місця. Коли навчалась в університеті, то 4 роки займалась індорхокеєм. Також цікавилась фітнесом, зумбою, тай-бо, боксом, пілатесом. Півтора роки займалася йогою, а влітку 2016 року пішла в тренажерний зал і до сьогоднішнього дня тренуюсь регулярно. Не було такого дня, щоб я пропустила тренування, навіть якщо в мене не виходило прийти у запланований день, то я відпрацьовувала програму на наступний. Та й узагалі тренажерний зал – це було моє кохання з першого погляду. Ця атмосфера, цей тренувальний дух і настрій, що заряджає енергією та позитивом на весь день, а всі проблеми та турботи залишаються за дверима залу. А коли я ще й побачила результати своїх тренувань, то зрозуміла, що це кохання взаємне. За кілька місяців занять моя фігура стала більш спортивною, тіло підтягнутим, я нарешті побачила свої кубики пресу. Усі ці зміни й були мотивацією рухатись дали в тому ж напрямку.
Я перфекціоніст у житті. Якщо берусь за якусь справу, то буду в цьому ліпша. Якщо ставлю ціль, то іду до кінця. На першому ж турнірі я стала абсолютною чемпіонкою кубку Карпат 2018. Але, як на мене кожні змагання були для мене переможними, адже я ставала більш впевненою в собі, а форма ставала кращою.
Коли ти стоїш на сцені, тримаючи в руках український прапор, з медалями та кубком, в ейфорії від підтримки залу, і тебе переповнюють емоції, що все це не дарма, і що я змогла. Мені здається спорт та змагання це залежність, спробувавши хоч раз, захочеться ще і ще.
На підготовці до змагань 5-6 разів в тиждень, – це силові тренування на різні групи м’язів та кардіо після тренування або в окремі дні.
Як на мене держава не особливо підтримує бодібілдінг як вид спорту. Але все залежить від спортсмена та його цілей в житті. Все реально головне бажання, а можливості знайдуться.
Не бачу сенсу створювати собі кумирів, єдине що рухає мене вперед – це лише власне відображення у дзеркалі, треба бути кращою версією самої себе! Але, звичайно, в нашому спорті є свої критерії краси, ідеальних пропорцій жіночих форм і для того, щоб бути кращою треба оцінювати себе критично та порівнювати з лідерами як в Україні, так і в світі (Оксана Бригідир, Анна Скворцова, Анна Кулініч, Яна Кузнецова, Наталія Луговских…).
Мрія – стояти на одній сцені з Арнольдом Шварценеггером в момент, коли він вручає мені переможний кубок та вітає з абсолютною перемогою.
Мабуть, це була подорож в теплі краї, на Кіпр, що може бути краще: нова країна, зовсім інша культура та незабутні враження.
Анна Плотіцина, легка ателтика
Під час навчання у школі заняття з фізичного виховання були для мене як ковток свіжого повітря, як у прямому, так і в переносному сенсі)))), тоді як для інших дівчат, то була справжня ката. Не пам‘ятаю чи в 5-му, чи у 6-му класі я брала участь у змаганнях з легкої атлетики від школи – це і було перше знайомство і моя любов до цього виду спорту. Тоді ж мій батько і віддав мене до секції легкої атлетики і потрапила до тренера, який в свій час тренував і мого батька – до Білодіда Олега Федоровича.
У шкільні часи, на місцевих змаганнях відколи я почала відвідувати тренування, перемоги не змусили себе довго чекати. Було важко, а деколи дуже-дуже важко, але я не здавалась!!!
Само якось по життю так виходить, що спорт – мій провідник, а я, у свою чергу, була і буду його частиною!!!!!
Треба розуміти одну важливу деталь у тренуванні, а саме – коли кількість переходить в якість. І не має рецепту на всі часи на питання – а скільки треба тренувань щоб стати переможцем? Все індивідуально.
Так, а чому ні!
Ні, не маю. Але є люди на котрих треба рівнятись.
Свої мрії нікому не розповідаю)))!!!
Гарна вечеря у сімейному колі. А сім‘я наша – велика!!!!
Лилия Кудинова, тренер по каратэ
Папа привел
В 6 лет
В 30 лет)
25 лет
Нет
Есть, Брюс Ли, Стивен Сигал и мой отец!
Поехать в Японию.
Машина
Марина Самодай, пляжный волейбол
С раннего детства, родители меня и моего брата отправляли на разнообразные секции, такие как гимнастика, плавание, теннис, баскетбол, эстрадные танцы, рок-н-рол и, конечно, пляжный волейбол. В конце концов, мы остановились именно на пляжном волейболе, так как наш отец – заслуженный тренер именно в этом виде спорта.
В 16 лет стала мастером спорта Украины по пляжному волейболу.
Когда первый раз стала на песок.
Очень много. Каждый день хочется быть лучше и лучше. Но иногда полезно делать короткие тайм-ауты, чтобы успеть соскучиться по любимому виду спорта.
Можно, но тяжело. Нужно быть самым лучшим не только на украинской арене, но и на международной.
Есть, это мой брат, Валерий Самодай. Он тоже профессиональный пляжник.
На данный момент попасть на Олимпиаду.
Больше всего в этот день люблю быть в семейном кругу. Как бы банально это не звучало, но приятный подарок был всегда завтрак утром моего отца и брата, – жареная картошка. Ну и, конечно же, внимание – это тоже очень важный подарок.
Евгения Керноз, хоккей на траве
Учитель физкультуры в школе № 20 Шилкин Генадий Григорьевич при школе вёл секцию по хоккею на траве, набирал группу для тренировок, меня заинтересовал этот вид спорта!
Ещё в детстве на турнирах «Эко продукт» и «Сумская осень».
Сложный вопрос) Не знаю… Это было давно))
Тренировки 6 дней в неделю – разовые, в период сборов по две в день… В отпуске поддерживающие физическую форму тренировки дома или в тренажерном зале.
Можно, но для этого нужно много работать. За красивые глазки не платят в спорте). Наш тяжелый труд и победы поощряются.
Кумира нет… Но есть много игроков, на которых можно равняться!
Наверное, как и у каждого профессионального спортсмена – участие на Олимпиаде!)))
Каждый подарок по-своему запоминающийся) Нет лучше или хуже… Главное – внимание!
Марина Коба, кроссфит
Спорт сопровождал меня всю мою осознанную жизнь. Изначально это был волейбол в школе. Сейчас это тяжела атлетика и кроссфит.
Для меня победа это не медаль на шее, а когда ты понимаешь, что с каждым днём ты становишься сильнее, выносливее, быстрее и здоровее!! Победа – это когда с тебя берут пример. Победа – это быть мотиватором для других. А на пьедестал встала на международных соревнования по кроссфиту среди мастеров в 35 лет.
Никогда не понимала, надолго или нет, даже не думала над этим. Для меня спорт это образ жизни.
Тренируюсь 2 раза в день, 5 дней в неделю.
Если коммерческий турнир, то можно.
Так что б кумир, нет. Но многие спортсменки мне импонируют.
Моя мечта, как можно дольше заниматься спортом, оставаться здоровой и востребованной как тренер и наставник!
Это были тюльпаны, подаренные крестным отцом. Мне было лет 5. Мы жили на крайнем севере, в марте температура воздуха доходила до -50. Цветы были тогда из области фантастики.
Настя Манько, фигурное катание, 9 лет
В 6 лет попросила маму запиcать меня на фигурное катание.
В аматорских соревнованиях были и первые места. А в спорте все сложнее. Начинала с последних мест, но уже есть и бронзовая медаль.
Наверное, после первых соревнований.
Тренируюсь 6 дней в неделю. Бывает по 2-3 тренировки в день.
Не знаю. Деньги зарабатывают родители. Я пока могу заработать только медали.
Мне очень нравится, как катается Александра Трусова, Алина Загитова, Евгения Медведева. Часто смотрю их выступления.
Мечтаю, чтобы в городе Сумы построили ледовую арену.
Очень люблю мягкие игрушки. Самый незабываемый подарок был огромный мишка больше меня ростом.
http://sportclub.sumy.ua/
Джерело: Сумські дебати - debaty.sumy.ua
Інші новини:
19.04.2024 Шосткинка, що втратила сина захисника, купує дрони і допомагає ЗСУ
19.04.2024 З Охтирки відправили гуманітарний вантаж Харківщині
19.04.2024 На Сумщині внаслідок обстрілів пошкоджені житлові будинки, пилорама та техніка
19.04.2024 Воїн із Шостки Віталій Шумей, який проходив лікування на Чернігівщині, заговорив
19.04.2024 По Свеській громаді скинули 4 бомби