08.03.2019
На 8 вопросов отвечают 8 известных сумских спортсменок и тренеров. Кто-то кратко (из-за занятости на тренировках и соревнованиях, кто-то расширенно, за что им отдельное спасибо).
Наши вопросы:
Как Вы пришли в спорт?
Когда пришли первые победы?
Когда Вы поняли, что спорт это надолго?
Как много вы тренируетесь?
Можно ли в Украине заработать спортом?
Если ли у Вас кумир?
Ваша мечта в спорте?
Какой подарок на 8 марта вам запомнился больше всего?
Ответы наших спортсменок
Евгения Чибисова, стрельба из лука
В стрельбу из лука пришла с массой проблем со здоровьем и без особых амбиций – просто попробовать. До этого 8 лет получала хореографическое образование, позже занималась волейболом и плаванием для поддержки физической формы.
Победы начались уже в первый год занятий, – на первых областных соревнованиях сразу выполнила разряд «кмс» и заняла второе место, позже заняла третье место на чемпионате Украины, а спустя пару месяцев выиграла свои первые кадетские международные соревнования в Польще. Спустя пару лет выиграла свой первый чемпионат Украины в личном зачете, попала в сборную команду, в этот же год завоевала серебро на кубке Европы.
Когда появился азарт и желание превзойти себя.
Тренируюсь 6 раз в неделю, по 3-4 часа в день.
Сложно, но можно.
Кумиров нет, поскольку каждые пару лет в стрельбе из лука появляется «новый прорыв» года, который абсолютно превосходит в своих категориях все предыдущие достижения. Тем не менее, абсолютно идеальных рекордов на всех дистанциях еще никто не установил, поэтому есть еще куда расти, и у всех есть на это шансы. Поэтому всегда нужно стремиться только к максимальным результатам и новым рекордам, не равняясь на других.
Из ближайших планов – привезти медали с юниорского чемпионата мира в этом году. Более глобальные цели – попасть на Европейские игры и возможно в будущем на Олимпиаду.
Очень люблю подарки, получаю их иногда и просто так, без повода, так что сложно выделить что-то одно и самое приятное.
Олена Глазун, бодібілдінг
Спорт завжди був поруч. У шкільні роки займалась легкою атлетикою, брала участь у районних змаганнях (у Білопіллі), були навіть призові місця. Коли навчалась в університеті, то 4 роки займалась індорхокеєм. Також цікавилась фітнесом, зумбою, тай-бо, боксом, пілатесом. Півтора роки займалася йогою, а влітку 2016 року пішла в тренажерний зал і до сьогоднішнього дня тренуюсь регулярно. Не було такого дня, щоб я пропустила тренування, навіть якщо в мене не виходило прийти у запланований день, то я відпрацьовувала програму на наступний. Та й узагалі тренажерний зал – це було моє кохання з першого погляду. Ця атмосфера, цей тренувальний дух і настрій, що заряджає енергією та позитивом на весь день, а всі проблеми та турботи залишаються за дверима залу. А коли я ще й побачила результати своїх тренувань, то зрозуміла, що це кохання взаємне. За кілька місяців занять моя фігура стала більш спортивною, тіло підтягнутим, я нарешті побачила свої кубики пресу. Усі ці зміни й були мотивацією рухатись дали в тому ж напрямку.
Я перфекціоніст у житті. Якщо берусь за якусь справу, то буду в цьому ліпша. Якщо ставлю ціль, то іду до кінця. На першому ж турнірі я стала абсолютною чемпіонкою кубку Карпат 2018. Але, як на мене кожні змагання були для мене переможними, адже я ставала більш впевненою в собі, а форма ставала кращою.
Коли ти стоїш на сцені, тримаючи в руках український прапор, з медалями та кубком, в ейфорії від підтримки залу, і тебе переповнюють емоції, що все це не дарма, і що я змогла. Мені здається спорт та змагання це залежність, спробувавши хоч раз, захочеться ще і ще.
На підготовці до змагань 5-6 разів в тиждень, – це силові тренування на різні групи м’язів та кардіо після тренування або в окремі дні.
Як на мене держава не особливо підтримує бодібілдінг як вид спорту. Але все залежить від спортсмена та його цілей в житті. Все реально головне бажання, а можливості знайдуться.
Не бачу сенсу створювати собі кумирів, єдине що рухає мене вперед – це лише власне відображення у дзеркалі, треба бути кращою версією самої себе! Але, звичайно, в нашому спорті є свої критерії краси, ідеальних пропорцій жіночих форм і для того, щоб бути кращою треба оцінювати себе критично та порівнювати з лідерами як в Україні, так і в світі (Оксана Бригідир, Анна Скворцова, Анна Кулініч, Яна Кузнецова, Наталія Луговских…).
Мрія – стояти на одній сцені з Арнольдом Шварценеггером в момент, коли він вручає мені переможний кубок та вітає з абсолютною перемогою.
Мабуть, це була подорож в теплі краї, на Кіпр, що може бути краще: нова країна, зовсім інша культура та незабутні враження.
Анна Плотіцина, легка ателтика
Під час навчання у школі заняття з фізичного виховання були для мене як ковток свіжого повітря, як у прямому, так і в переносному сенсі)))), тоді як для інших дівчат, то була справжня ката. Не пам‘ятаю чи в 5-му, чи у 6-му класі я брала участь у змаганнях з легкої атлетики від школи – це і було перше знайомство і моя любов до цього виду спорту. Тоді ж мій батько і віддав мене до секції легкої атлетики і потрапила до тренера, який в свій час тренував і мого батька – до Білодіда Олега Федоровича.
У шкільні часи, на місцевих змаганнях відколи я почала відвідувати тренування, перемоги не змусили себе довго чекати. Було важко, а деколи дуже-дуже важко, але я не здавалась!!!
Само якось по життю так виходить, що спорт – мій провідник, а я, у свою чергу, була і буду його частиною!!!!!
Треба розуміти одну важливу деталь у тренуванні, а саме – коли кількість переходить в якість. І не має рецепту на всі часи на питання – а скільки треба тренувань щоб стати переможцем? Все індивідуально.
Так, а чому ні!
Ні, не маю. Але є люди на котрих треба рівнятись.
Свої мрії нікому не розповідаю)))!!!
Гарна вечеря у сімейному колі. А сім‘я наша – велика!!!!
Лилия Кудинова, тренер по каратэ
Папа привел
В 6 лет
В 30 лет)
25 лет
Нет
Есть, Брюс Ли, Стивен Сигал и мой отец!
Поехать в Японию.
Машина
Марина Самодай, пляжный волейбол
С раннего детства, родители меня и моего брата отправляли на разнообразные секции, такие как гимнастика, плавание, теннис, баскетбол, эстрадные танцы, рок-н-рол и, конечно, пляжный волейбол. В конце концов, мы остановились именно на пляжном волейболе, так как наш отец – заслуженный тренер именно в этом виде спорта.
В 16 лет стала мастером спорта Украины по пляжному волейболу.
Когда первый раз стала на песок.
Очень много. Каждый день хочется быть лучше и лучше. Но иногда полезно делать короткие тайм-ауты, чтобы успеть соскучиться по любимому виду спорта.
Можно, но тяжело. Нужно быть самым лучшим не только на украинской арене, но и на международной.
Есть, это мой брат, Валерий Самодай. Он тоже профессиональный пляжник.
На данный момент попасть на Олимпиаду.
Больше всего в этот день люблю быть в семейном кругу. Как бы банально это не звучало, но приятный подарок был всегда завтрак утром моего отца и брата, – жареная картошка. Ну и, конечно же, внимание – это тоже очень важный подарок.
Евгения Керноз, хоккей на траве
Учитель физкультуры в школе № 20 Шилкин Генадий Григорьевич при школе вёл секцию по хоккею на траве, набирал группу для тренировок, меня заинтересовал этот вид спорта!
Ещё в детстве на турнирах «Эко продукт» и «Сумская осень».
Сложный вопрос) Не знаю… Это было давно))
Тренировки 6 дней в неделю – разовые, в период сборов по две в день… В отпуске поддерживающие физическую форму тренировки дома или в тренажерном зале.
Можно, но для этого нужно много работать. За красивые глазки не платят в спорте). Наш тяжелый труд и победы поощряются.
Кумира нет… Но есть много игроков, на которых можно равняться!
Наверное, как и у каждого профессионального спортсмена – участие на Олимпиаде!)))
Каждый подарок по-своему запоминающийся) Нет лучше или хуже… Главное – внимание!
Марина Коба, кроссфит
Спорт сопровождал меня всю мою осознанную жизнь. Изначально это был волейбол в школе. Сейчас это тяжела атлетика и кроссфит.
Для меня победа это не медаль на шее, а когда ты понимаешь, что с каждым днём ты становишься сильнее, выносливее, быстрее и здоровее!! Победа – это когда с тебя берут пример. Победа – это быть мотиватором для других. А на пьедестал встала на международных соревнования по кроссфиту среди мастеров в 35 лет.
Никогда не понимала, надолго или нет, даже не думала над этим. Для меня спорт это образ жизни.
Тренируюсь 2 раза в день, 5 дней в неделю.
Если коммерческий турнир, то можно.
Так что б кумир, нет. Но многие спортсменки мне импонируют.
Моя мечта, как можно дольше заниматься спортом, оставаться здоровой и востребованной как тренер и наставник!
Это были тюльпаны, подаренные крестным отцом. Мне было лет 5. Мы жили на крайнем севере, в марте температура воздуха доходила до -50. Цветы были тогда из области фантастики.
Настя Манько, фигурное катание, 9 лет
В 6 лет попросила маму запиcать меня на фигурное катание.
В аматорских соревнованиях были и первые места. А в спорте все сложнее. Начинала с последних мест, но уже есть и бронзовая медаль.
Наверное, после первых соревнований.
Тренируюсь 6 дней в неделю. Бывает по 2-3 тренировки в день.
Не знаю. Деньги зарабатывают родители. Я пока могу заработать только медали.
Мне очень нравится, как катается Александра Трусова, Алина Загитова, Евгения Медведева. Часто смотрю их выступления.
Мечтаю, чтобы в городе Сумы построили ледовую арену.
Очень люблю мягкие игрушки. Самый незабываемый подарок был огромный мишка больше меня ростом.
http://sportclub.sumy.ua/
Джерело: Сумські дебати - debaty.sumy.ua
Інші новини:
02.07.2025 На Сумському напрямку відбулося 19 боєзіткнень
02.07.2025 В Охтирці відремонтують тротуар на Слобідській майже за 175 тисяч
02.07.2025 Представники СумДУ посіли перше та друге місця на етапі кубку України з баскетболу 3х3
02.07.2025 У Сумах ВПО можуть отримати безоплатне тимчасове житло в гуртожитках
02.07.2025 У Лебедині провели в останню путь капітана Станіслава Потапенка