Майстер з Сумщини робить дизайнерські світильники зі старовинних прасок, прядок та гасових ламп

07.09.2020

Глухівський майстер Юрій Рижих за чотири роки зумів перетворити своє хобі на прибуткову справу. В його руках старі колеса від підвод, шини, тріски, керосинки перетворюються на витончені дизайнерські прикраси інтер’єру, які користуються попитом в Україні та за кордоном. Майстер стверджує, що може створити світильник навіть зі звичайної колоди. Ми побували у його майстерні-музеї та дізналися про секрети успіху.

-Пане Юрію, ваші шедеври дійсно вражають, розкажіть з чого ви починали?

— Дякую. Але, повірте, що все сталося дуже спонтанно. Раніше я працював на будівництвах, разом з хлопцями робив ремонти людям. Ні про що таке навіть не мріяв. Та якось один господар попросив змайструвати для нього в дерев’яну альтанку світильник. Ми з другом, не довго думаючи, взяли колоду, намотали на неї мотузки, вмонтували лампочки. Вийшов такий класний декор! Тоді знайомі почали підштовхувати, мовляв, давай зроби ще щось, в тебе гарно виходить. Побачив в Інтернеті люстри з коліс від старих прядок. Замовив собі кілька таких коліс. Коли вони прийшли, сів та й думаю, а що ж далі з цим всім робити? Та, як кажуть «очі бояться, а руки роблять». Вичистив їх, полакував, додумав як там приробити лампи. Та й виставив в Інтернет на продаж.

— І що, довго чекали на покупця?

— Та ні, навпаки! Сам навіть не думав, що це так зайде. За кілька годин мені уже подзвонили клієнти. Я їм пояснюю, що лак навіть не встиг висохнути. Вони кажуть: нічого, ми забираємо! Тоді навіть і не знав реальної ціни на такі речі, поставив так навмання, чисто символічно.

— Тоді ви покинули свою роботу?

— Не одразу. Довго ще працював паралельно в майстерні і на «халтурах». Коли вже зрозумів, що робота заважає заробляти (сміється), тоді зупинився тільки на улюбленій справі. Почав розвиватися, задумався про майстерню.

— І справді тут у вас дуже затишно, немов у музеї. Ви все своїми руками робили?

— Так. Це була старенька напівзруйнована хатина. Повибивав стіни, перепланував дві кімнати – майстерню, де працюю, і складову – тут вже готові вироби. Люблю, щоб було чисто, усе стояло на своїх місцях. Усе всередині дерев’яне – стіни, підлога, ззовні хата теж оббита вагонкою. Зберіг автентичну пічку. Взимку дві дровини кинеш – тепло. Є міні-кабінет, тут працюю за комп’ютером. А над аркою – авторська інсталяція. Просто, коли робив ремонт, назбиралося чимало різного гаражного залізяччя. Друзі підказали прикріпити його на стінку, а потім обробити бронзою. В іншій кімнаті навіть палас на підлозі лежить. До мене частенько приходять посидіти, кави попити. Кажуть, знаходять розраду в моєму храмі (жартує). А ось кілька картин глухівського художника. Він приніс мені в подарунок спеціально у майстерню.

— Бачу, у вас є різні колекції старовинних речей побуту, колекціонуєте?

— Так, є праски, глечики, керосинки, ступки, прядки. Спеціально не скуповую на блошиних ринках, просто вже всі сусіди, знайомі знають, що таке полюбляю, тому несуть, що де тільки знайдуть у себе на горищі. Але найчастіше я з усього цього роблю світильники.

— І що з прасок теж?

— І з прасок. До речі, колись господар однієї кав’ярні замовив у мене такі світильники у свій заклад. На кожному столі поставив праску-лампу. А на стелі повісив дерев’яні люстри з коліс.

— Ого, а що ще такого цікавенького доводилося робити?

— Колись подзвонив чоловік та питає, чи можу я зробити стилізовані світильники-факели. Довго думав, бо все ж не столяр, а там потрібно держака виточити. Тай згодився. Трохи намучився спершу, але клієнтові вгодив. З того часу став на продаж ще й факели робити. Вони, до речі, гарно йдуть. А взагалі можу змайструвати світильник будь з якого матеріалу. Ось в майстерні висить люстра, абажур якої зроблений зі старої пральної машинки. А для друзів-байкерів виготовив світильник з автомобільних шин. Хлопці були в захваті! Улітку взагалі дуже часто використовую гілки дерев, скручую їх, роблю форму. Або ще популярні серед клієнтів люстри з дерев’яної колоди, на якій світяться керосинки.

— А який експонат у вас найдорожчий? Як визначається їхня цінність?

— Цінність у тому, що працюю зі старовинними архаїчними речами. Наприклад, колеса з прядок, колишніх підвод, бричок – оригінальні, ніколи не роблю заготовок. Ось цих два дубових знайшов в одному із сіл на Глухівщині. Колись вони використовувалися у повозці, їм більше ста років. Вони масивні, зроблені з двох видів дуба – світлого і темного. Люстри з них будуть найдорожчими. Намагаюся залишати їх колір, структуру, не наводити лаком гламурний блиск. Ось це смачно, це подобається клієнтам.

— Де ж ви берете старовинні заготовки, адже зараз уже ніхто не користується прядками, не їздить на підводах з дерев’яними колесами, тим паче не використовує прасок на вугіллі?

— Спершу давав оголошення в газету. Люди з сіл часто дзвонили. Не повірите, але ще дуже в багатьох валяються на горищах прядки. Мені траплялися навіть дуже новенькі. Як розповідали, бабусі-дідусі колись торгували ними по селах, ось і залишився не спроданий товар. Потім почав шукати через Інтернет. У всіх регіонах є люди, які скуповують такі штуки, а потім перепродують. Тепер маю постійних постачальників.

— Як зі старих коліс можна змайструвати таку красу?

— Спочатку довго та бережно відмиваю від мастил, бруду. Потім відчищаю, зашкурюю, щоб були гладенькі. Одразу готую отвори під лампочки. Усе покривається морилкою та лаком, стики обмотуються мотузкою, робиться підвіска, підключається електрика.

— Хто найчастіше замовляє у вас люстри?

— Найперші клієнти – це західна Україна. Там дуже популярно все в такому стилі. Часто просять зробити люстри на весь маєток, в колиби, кав’ярні, альтанки. Замовники є навіть з-закордону. У час Інтернету з цим проблем немає. Тим більше в Україні дуже мало майстрів працюють з оригінальними матеріалами, здебільшого столярі самі виточують деталі, майструють колеса.

— Пане Юрію, що порадите молодим майстрам та підприємцям, які, можливо, тільки задумуються над тим, щоб розпочати свою справу.

— Раджу не думати, а починати. Ніколи нічого не буває просто, тому потрібно пробувати, не боятися помилитися. Перш, ніж колесо стане люстрою, воно має пройти велику обробку. Так і кожна справа: лише працею та старанням може принести гроші та стати бізнесом.

Ліна Дарченко, sumy.today

Джерело: Сумські дебати - debaty.sumy.ua

Інші новини:

Коментарі: