Медики, які борються з Covid-19: За п’ять годин в захисному костюмі втрачаємо не один кілограм ваги

13.09.2020

Це чи не єдина «втіха» від важкої роботи медичного персоналу в інфекційному відділенні Білопільської центральної районної лікарні, про яку журналістам розповіли в лікарні. Щодня медперсонал відділення – молодші сестри, медичні та лікарі, перед тим, як зайти в палату, де лікується хворий з діагнозом COVID-19, одягають на себе захисні костюми, які складаються з комбінезону, респіратора, захисного екрану, шапочки, бахіл, рукавичок, ізоляційних халатів і доглядають лікують, оглядають хворих.

Піти і на власні очі побачити, як працюють медпрацівники в інфекційному відділенні, Наталія Калініченко наважилась після кількох коментарів, пише bilopillia.city.

Деякі користувачі, читаючи щоденні звіти про кількість хворих та вилікуваних у районі, залишають неадекватні зауваження на зразок «хворих немає». «То все проплачені люди, які самі знаєте, для чого там лежать…»

Пішла вона шукати в інфекційне відділення «проплачених», які «спеціально» потрапляють на лікарняні ліжка.

Звичайно, ніхто і близько до палат, в яких лікують «ковідних» хворих, журналістку не підпустив. Єдине, що дозволили лікарі, одягнувши маску, рукавиці та халат, зробити кілька фото в коридорі та поспілкуватись із медперсоналом, який вийшов із «ковідної» палати, на безпечній відстані.

Вдалося поговорити з лікарями і подивитися на нове, як його називають, третє інфекційне відділення, яке розгорнули в стінах колишнього дитячого в центральному корпусі Білопільської ЦРЛ.

Але все по черзі.

На вході в інфекційне відділення – напис, яким заборонено відвідування хворих і попередження про карантин. В коридорах – порожньо. Лише медпрацівники в повному захисному комплекті виходять з однієї палати і йдуть в іншу.

Але не хаотично.

Кожен крок і кожна дія медпрацівника суворо регламентується: від того, як і що одягати на себе і до повної дезінфекції одягу та тіла працівника.

Ось як розповідає про роботу завідувачка відділенням Людмила Григорівна Захаренкова.

Вже «за кадром», коли вийшли на вулицю, обробивши руки і знявши захисні костюми, відбулася розмова і з лікарями, і медичними сестрами.

Важко працювати чи легко? Непросте запитання, – говорить заступник головного лікаря, лікарка-інфекціоніст із 30-річним стажем Ірина Миколаївна Охріменко. – Ми зараз витримуємо без перебільшення «подвійний» удар: і другий етап медичної реформи, і зростання захворюваності на COVID-19. Звичайно, ще в березні, коли розпочався карантин, ми добре розуміли, що нас чекає поширення хвороби, і що таке пандемія очима лікаря-інфекціоніста ми добре знаємо. Сплеск захворювань ми очікували, бо пандемія нікуди не зникне. Перехворіє велика кількість людей, і лише тоді матимемо колективний імунітет. Головне завдання і влади, і лікарів – «розтягнуть» пандемію в часі, зробити все можливе, щоб уникнути одночасної госпіталізації багатьох людей.

Зараз бачимо, що протидіяли поширенню вірусу всі ми недостатньо, кількість стаціонарних хворих збільшується щодня. Сумські лікарні переповнені і сьогодні частину хворих з обласного центру везуть до нас.

Тож паралельно з лікуванням хворих ми намагаємось проводити і профілактично-роз’яснювальну роботу, аби зменшити кількість інфікованих.

Ось поради Ірини Миколаївни.

А тепер про особливості лікування.

– За останній місяць збільшилася кількість госпіталізованих хворих. З вересня для лікування хворих як із підтвердженим діагнозом COVID-19, так і з підозрами, ми перепрофілювали дитяче відділення під інфекційне.

– Тут є всі умови ізоляції. Лікування надається таке ж, як і в інфекційному відділенні. Приміщення відокремлено від інших відділень і вхід лише з вулиці через створений санітарний пост, де ми оглядаємо хворого і з’ясовуємо, з підозрою чи підтвердженим діагнозом ця людина.

Зараз ми вже маємо досвід лікування хворих з ускладненням від коронавірусу. Ці особливі пневмонії відрізняються за своїм перебігом від типових, із якими ми стикались всі ці роки.

Є розроблений протокол лікування і ми його дотримуємось, звичайно, з урахуванням особливостей організму кожного хворого. Набір ліків, якими передбачено лікування пневмонії, компенсується з Національної служби здоров’я. Але є непередбачувані особливості в кожному випадку лікування і доводиться додавати ліки додатково, з урахуванням ускладнень. Лікування ускладнень і супутніх хвороб не передбачено протоколом лікування COVID-19 і витрати на медпрепарати не компенсують з НЗСУ.

Це доводиться іноді пояснювати хворим, які не завжди розуміють, що входить до пакету лікування COVID-19, а де супутні ускладнення хронічних хвороб.

Різні люди. Різна поведінка. Хвороба викликає неочікувані реакції. До того ж, треба враховувати особливості лікування: це сувора ізоляція, жодних відвідувань чи прогулянок, лише спілкування по телефону. Важко всім хворим, а особливо сумчанам, буринчанам, путивлянам, які опинились у чужому місті, де нікого не знають і залишаються зачиненими в палаті.

Тож ми тут і психологи, і лікарі, і обслуговуючий персонал.

Колись багато цікавого і повчального розкажу про поведінку хворих, про їхнє ставлення до медперсоналу, а зараз ми це не обговорюємо, а виконуємо свою роботу, – наголосила Ірина Охріменко.

Говорила журналістка і з молодшою медичною сестрою, санітарочкою, як казали раніше. Жіночка розповіла, як ідучи на зміну, завжди заходить у магазини, бо в неї цілий список, що і кому з хворих треба придбати.

– Що найбільше замовляють, – запитала я.

– Та різне. В основному ліки, предмети гігієни, продукти харчування: кефір, йогурти, соки, сосиски, фрукти, поповнення на мобільний телефон, газети тощо. Всі ж ми люди і за два тижні ізоляції у людей виникає багато побутових питань, а нікого ж відвідувати до них не пускають.

Втім, деякі хворі іноді забувають про режим суворої ізоляції і то піцу замовляють телефоном, то примудряються якісь передачі отримувати…

Зупиняємо, повертаємо, але одній медичній сестрі у відділення, яка чергує вночі і в захисному костюмі робить призначення в «ковідній» палаті, прослідкувати за всіма рухами у відділенні досить непросто, – зітхає медпрацівник.

Багато говорили про лікування, про правила безпеки, про перші ознаки хвороби, про ставлення людей як до хворих, так і до лікарів..

– На жаль, маємо кілька прикладів, коли хворий, маючи підтверджений тест на COVID-19 ходить містом, не дотримується самоізоляції, – засмучено продовжує розмову Ірина Охріменко. – Але це вже не стільки лікарська проблема, скільки питання до влади та правоохоронців. Втім, ніхто не знає, коли цей ігнорувач режиму стане нашим пацієнтом і в якому стані потрапить в лікарню. Тож краще не ризикувати нікому: ні своїм здоров’ям, ні здоров’ям близьких і взагалі оточуючих тебе людей, – наголошує лікарка.

У розмові про «доплати» й інші стимули робити в таких умовах, медики лише скептично посміхались і пропонували всім, хто вважає, що вони отримують великі гроші, прийти попрацювати в інфекційне відділення. Ну, хоча б пару годин просто походити в захисному костюмі.

Тож всі, хто пише про «проплачених хворих» і придуману хворобу – прийдіть, одягніть захисне спорядження і хоча б походіть в ньому кілька годин. І дай Боже, щоб ніхто з вас чи ваших рідних не випробував на собі протокол лікування від коронавірусу.

Джерело: Сумські дебати - debaty.sumy.ua

Інші новини:

Коментарі: