Військовий із Шостки був донором понад 90 разів

29.03.2021

Іван Веретенников  – військовий із Шостки. А ще – Почесний донор України. Як мінімум раз на місяць він ділиться своєю кров’ю з тими, хто цього потребує.

– Іване, можете розповісти про себе та про свою роботу більш докладно?

– Ні. Я військовий офіцер і не можу говорити на такі теми. Запитуйте краще про особисте.

– У Вас багато підлеглих, молодих бійців. Як поводите себе з ними?

– Дисципліну тримаємо залізну – у військових інакше не буває. Але я не перегинаю палицю. Стараюся вести себе адекватно, як із молодшими братами, навчити, передати до­свід. А принижень, неадекватних покарань не допускаю.

– Розкажіть, коли і чому вперше в житті Ви здали кров?

– У 2000 році моєму товаришеві знадобилося переливання. Ми з хлопцями пішли і здали для нього кров. Потім оголосили, що необхідна кров для шосткинського школяра – теж здав. Далі став сам ходити на донації  до Шосткинської ЦРБ, коли чув, що комусь це потрібно. Ну і це якось стало способом життя. Іноді здаю кров адресно, іноді просто… Не так давно в Шостці відкрилося відділення Сумського обласного центру служби крові. Там прекрасні умови, все добре організовано. Ходжу на донації туди. Зараз у мого товариша мама хворіє – їй постійно потрібні компоненти крові… Та й дітям з обласної онкогематології…

– Вам зараз тільки 40 років, а Ви вже Почесний донор України. Я так розумію, скоро отримаєте звання Заслуженого…

– Та справа ж не у званнях. Я ж не заради них… Узагалі не розумію, як можна брати гроші за це. Коли агітую когось із товаришів на донації, то завжди пояснюю, що ця справа має бути благодійною. Ми ж військові, а як інакше.

– Скільки донацій на Вашому рахунку?

– Понад 90, здається.

– Що потрібно, аби стати донором?

– Вести здоровий спосіб життя і мати бажання допомогти іншим.

– Ну бажання у Вас точно є. А здоровий спосіб життя як підтримуєте?

– Щодня бігаю, підтягуюсь, стараюся тримати себе у формі. На жаль, маю шкідливу звичку – палю. Але перед донацією знаходжу в собі сили утримуватися.

– А час на хобі залишається? Яке воно, якщо так?

– Обожнюю риболовлю. Це такий релакс – виїхати вдосвіта на водойму, тихо, краса… Відпочиваєш душею і тілом. Хоча довго без діла не можу.

– На Вашій сторінці у соцмережі багато фотографій з котом. Це особлива тварина для Вас?

– О, так. Це наш кіт Контік. Йому вже 15 років. Це член сім’ї – розумний та вірний. Я підібрав його кошеням на вулиці… І жодного разу не пожалкував.

– Іване, як Ви вважаєте, які якості справжнього чоловіка?

– Треба бути завжди готовим захистити свою жінку, родину та Батьківщину. Не треба нічого боятися. І завжди йти тільки вперед.

nedelya.info

Джерело: Сумські дебати - debaty.sumy.ua

Інші новини:

Коментарі: