15.02.2022
Вона здолала рак і 15 років перебуває в ремісії. 33-річна Олександра Крючковенко хворіла на гострий лімфобластний лейкоз в дитинстві, а зараз виховує свого сина. Олександра та її мама розповіли, як не втрачати надію на одужання і де знаходити сили для боротьби.
За кілька місяців до свого 16-річчя школярка Саша з Басівки почала відчувати сильний біль в спині. Потім підвищилася температура. Впродовж місяця дитині не могли встановити діагноз. Потрапивши в обласну лікарню, Саша з мамою почули діагноз: гострий лімфобластний лейкоз.
Саша розповідає: “Я навіть якесь полегшення відчула, оскільки попередні 3-4 місяці виснажили, коли ти ходиш, розумієш, що щось не так, але не можеш зрозуміти, що. Коли дізналася, не уявляла до кінця, що мене чекає. Ну так, ну добре, ну будемо лікуватися, усвідомлення прийшло потім”.
Лікування тривало 2 роки. За цей час Саша зіштовхнулася з анафілактичним шоком, інсультом, розладами печінки. Відволікалась вишивкою, прослуховуванням аудіо книг і написанням листів друзям. Дівчинку лікувала Ліана Никитенко.
Наталія Данилевська — мама Саші згадує про лікарку: “Кожен день спілкування з нею вона наче як пір’їнку зі свого крила виривала і нам прикріпляла його: “Ти все одно полетиш, все буде добре, ви сильні, ви впораєтесь”. Тому не було пригніченості, не було відчуття безвиході. Було бажання боротися. Ми на листочку намалювали гору з прірвами, вгорі зобразили голуба і маленьку людину. І написали вгорі: “Ми дійдемо до цілі”.
Олександра Крючковенко з мамою
У 18 років остання пункція підтвердила ремісію. Усвідомлення, що одужала, прийшло не одразу, говорить Олександра. Зараз жінка працює вчителем у Великих Вільмах. Вона заміжня і виховує 5-річного сина Іллю.
Олександра Крючковенко з сином
Олександра розповідає: “Вдячність Богу, рідним, лікарям, що ми пройшли цей етап нашого життя. Для мене це був час переосмислити своє життя, подумати, що я сприймала не так, такий ніби як урок, і завжди шукати якусь радість, знаходити те, що буде тримати на плаву”.
Свої поради батькам, що почули про онко-діагноз дитини, дає мама Саші — Наталія: “Не втрачати надії, перш за все. Знаходити можливість радіти. Вона лежала і не могла дивитися у вікно. Я щодня дивилися у вікно і говорила: “Там зараз сніжок падає, а там далеко будинок, в якому горить ліхтар. Ми обов’язково з тобою туди дійдемо, і ти побачиш цей казковий будиночок”.
suspilne.media
Джерело: Сумські дебати - debaty.sumy.ua
Інші новини:
22.11.2024 “Шахеди” атакували житловий мікрорайон Сум
22.11.2024 У Сумах відомо про ще одну загиблу людину внаслідок атаки “Шахедів”
22.11.2024 Атака “Шахедів” на Суми: дві людини загинули, 10 поранених
22.11.2024 У Сумах розпочинає роботу штаб з ліквідації наслідків ворожих ударів
22.11.2024 У Сумах через влучання “Шахеда” перекрили рух проспектом Свободи