25.07.2023
Андрій служить прикордонником понад двадцять років. У 2006 вирішив стати кінологом і вже майже 10 років служить разом зі своєю підопічною — спанієлем Джессі. У березні минулого року чоловіка поранило уламком снаряда. Після лікування та реабілітації він разом із Джессі повернувся на службу.
У прикордонники Андрій вирішив піти після строкової служби, понад двадцять років тому. Спочатку служив у Сумському прикордонному загоні. “У 2006-му році вирішив для себе, ну так, як мені подобаються собаки, вирішив стати кінологом. Поїхав на навчання у Великі Мости, відучився і з кінця 2006-го року вже був кінологом”, — згадує чоловік.
З першою своєю підопічною — спанієлем Ельзою Андрій працював упродовж восьми років. Потім через вік Ельза вже не могла залишатись на службі, її взяла до себе мама військовослужбовця. А в Андрія з’явилась Джессі, навчена виявляти наркотичні речовини. “У Бердянському загоні в різних підрозділах проходили з нею службу: Мелітополь, Запоріжжя аеропорт, ОППК. Ну і ВПС “Чонгар”. Тобто, дуже гарні робили там з нею показники”, — розповідає Андрій.
З кінця 2020 року Андрій разом із Джессі служили на пункті пропуску “Щастя” в Луганській області. За тиждень до початку повномасштабного вторгнення почалися обстріли пункту пропуску з боку Російської Федерації, розповідає прикордонник: “16-го числа ми через наш КПВВ пропускали гуманітарний конвой ООН і от 16-го числа вони виїхали на ту сторону, а 17-го поверталися і вже почались перші обстріли. Кулі вже літали над КПВВ. Тобто, машини, які грубо кажучи їм возили гуманітарку, повертались, і вони вже почали обстрілювати під час того, як машини стояли в нас в КПВВ, проходили оформлення”. За кілька днів, каже Андрій, почався й артобстріл: “Артилерія почала бити їхня числа з 20-го лютого, перебили, що вже вони повністю в місті не було”.
Згадує військовослужбовець і ранок 24 лютого 2022 року: “О 4-тій ранку прокинулись від того, що.. ну, хто чергував тоді, хто відпочивав, в мене якраз час відпочинку був тоді і я прокинувся від сильних вибухів. Почався масований обстріл міста і всі зрозуміли, що почалась війна. Зайняли оборону: частина людей патрулювала саме місто, тому що вже пішла їхня техніка, ДРГ заходили ворожі, БМП.. і вже почали точитись бої в самому місті. Ну і місто палало”.
За кілька годин прикордонники отримали команду відходити на запасні позиції для перегрупування, говорить Андрій: “Всі відходили, а ми залишились п’ять чоловік прикривати відхід інших людей під обстрілами. І, грубо кажучи, вже всі вийшли, а я знав, що на вольєрі моя собака, яку потрібно забрати, бо обстріл дуже сильний, масований. В нас у відділі навіть вікна вилітали від вибухів.. і от під обстрілами побіг, забрав свою собаку і от скільки нас було, чоловік п’ять, останньою машиною ми виїхали вже”.
Згодом Андрій разом із частиною побратимів опинилися в розпорядженні 30-ї бригади. Джессі також знаходилась разом із ним, хоча на бойові завдання прикордонник її не брав, задля її безпеки. “Охороняли певну ділянку, населений пункт Воєводівка, біля Сєвєродонецька. Там вже починались перші бої. І був бій, вже десь тиждень минув, вийшов ворог на наші позиції, зав’язався бій, ми їх відбили, відкинули назад. Ну і постійні мінометні обстріли”, — згадує прикордонник.
“Було важко в ті часи”: каже Андрій. “Це згодом вже налагодили волонтерство, що якісь там продукти, а на початку в нас не було нічого. Ми йшли на позиції: один пайок, одна пляшка води. Березень місяць, морози вдарили. Пайок той змерз, вода замерзла. І, тобто, ні їжі, ні води. Але, дякуючи, що тоді ми ходили через добу і повертаючись вже на базі могли поїсти, попити.”
Перебуваючи на позиції, 14 березня минулого року Андрій отримав поранення: “Залетів ворожий квадрокоптер, зверху нас змалював і почався щільний мінометний обстріл. Після першого обстрілу слава Богу ніхто не постраждав. Біля нас там і дерева падали, тобто били вони прицільно, але всі вціліли. І десь через дві години почався знову масований обстріл. Тобто, вони вже координати знали і от там вже я отримав тяжке поранення”.
Побратими допомогли евакуювати пораненого бійця і пообіцяли приглянути за Джессі. Уламок снаряда увійшов у грудну клітину і вийшов через плече, роздробивши прикордоннику ключицю. Андрій переніс кілька операцій. Перебував на лікуванні, а потім за кордоном на реабілітації. Побачив свою Джессі вже по поверненні додому, за три з половиною місяці. “Мені її привезли, вона дуже раділа. Не було меж її радощам.. Ну і так ми з нею зустрілись, через такий певний проміжок часу”, — ділиться чоловік.
Після лікування та реабілітації Андрій разом із Джессі знову повернувся на службу в один із прикордонних загонів Сумщини, каже: “Вирішив, що поки йде війна, то я думаю, повинен і я служити. Тобто, маючи досвід, прослуживши 21 рік, то вважаю, що теж ще потрібен. Хоча поки ще й лікуюсь, але вважаю, що своїй державі я потрібен”.
На питання, що мотивує — прикордонник Андрій відповідає: “Мотивує ненависть до ворога. Найбільше — ненависть до ворога. За те все, що він стільки лиха заподіяв і приніс.. шкоди, лиха..скільки людям приніс горя..”.
suspilne.media
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ
Джерело: Сумські дебати - debaty.sumy.ua
Інші новини:
23.02.2026 На Сумщині знову світло під загрозою: введено спеціальні аварійні графіки
23.02.2026 Мер Шостки повідомив про атаку дронів на громаду
23.02.2026 Кінець домінуванню ворожих дронів? Сумська ОДА екстрено закуповує понад сотню РЕБів на 87 мільйонів
23.02.2026 Після обстрілів частина споживачів залишилася без світла у чотирьох областях України – Сумщина серед них
23.02.2026 У центрі Сум приліт ворожого дрона