03.12.2023
Незважаючи на труднощі, з якими вони зіткнулися, чоловіки та жінки зі 117-ї механізованої бригади вірять, що зможуть виконати свою місію і звільнити окуповані території.
34-річна Олександра була графічним дизайнером, перш ніж стати оператором безпілотника у Збройних силах України. А її 57-річний батько Олександр був співвласником компанії, яка виробляла ліфти, але зараз є водієм у мінометній частині, переправляючи солдатів та боєприпаси на передові позиції. Вони обоє служать у 117-й механізованій бригаді. Про це йдеться у спеціальному репортажі австралійського видання АВС, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.
«Найгірше, коли всі залишають нульову точку (передній край фронту) і ти бачиш, що не всі повертаються», — розповідає Олександра, яка щодня телефонує батькові, аби переконатися, що він один із щасливчиків, які повертається. – Одного разу я йому зателефонувала, і він сказав, що під мінометним обстрілом двічі пробило колесо машини, але все добре. Він змінив колесо, на трасі під назвою «Дорога смерті», де обстріляно абсолютно все».
Кожен день її батько переживає аналогічні емоції. «Це дуже важко, тому що ти переживаєш за неї, чи вона у безпеці, а на війні це неможливо. Тим паче, що вона майже весь час на передовій. Дуже важко чекати, коли вона вибереться звідти живою та здоровою», – зазначає Олександр.
Олександр і Олександра / Фото: Shaun Kingma
117-а механізована бригада була сформована з 15-го стрілецького батальйону, який захищав місто Суми після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році.
Опір 15-го стрілецького батальйону та інших бійців-добровольців був запеклим. Російські війська оточили місто, але мешканці утримували Суми майже шість тижнів, перш ніж війська Володимира Путіна були змушені відступити.
Захищати місто та країну Олександр записався у перший день повномасштабної війни разом зі своїм другом та колегою по роботі Євгеном. Вони володіли та керували ліфтовою компанією під назвою «Сумські ліфти». Невдовзі підприємство функціонувало як де-факто центр вербування та зберігання зброї.
«У перший день прийшли працівники сім’ями, було холодно. Почали робити коктейлі Молотова», – розповідає Євген.
У перший день прийшло близько 50 людей, на другий день – близько 300. «Через чотири дні близько 1000 людей уже стояли, шикуючись за зброєю», — розповідає 54-річний чоловік.
Євген та Артур / Фото: Shaun Kingma
Нині Євген разом із 26-річним сином Артуром служить у 117-й механізованій бригаді. З червня вони діють на передовій контрнаступу України.
Артур – в.о. командира мінометної батареї. «Грубо кажучи, мій батько — мій підлеглий, — каже він. — Але він для мене завжди командир і завжди наставник. Він завжди допомагає мені своїм досвідом у тому, як вести бойові дії, тому що з 2014 року він воює проти Росії».
Євген каже, що пишається тим, що служить разом із сином. «У мене також є другий син. Йому 16 років, і він сказав, що як тільки йому виповниться 18 років, то також приєднається до нас. Я пишаюся. Дуже пишаюся».
117-а механізована бригада – це всі верстви населення. Тут навіть є свій професор історії. Олександр має ступінь кандидата філософських наук і до повномасштабного вторгнення викладав історію у Сумському державному педагогічному університеті.
Олександр / Фото: Shaun Kingma
«Я знаю, що є час вивчати історію і час творити історію», — каже він з усмішкою.
Зараз Олександр – молодший сержант, старшина відділення. Каже, що від початку контрнаступу втратив багато своїх товаришів: «Під час одного з наших останніх бойових завдань, хлопці сиділи у сусідньому окопі, туди влетіло 120 мінометів. Я був контужений. Питав хлопців, як вони, нічого не чув. Виглянув з окопів, а там уже нічого немає».
Оперуючи у піхотній роті, Олександра щодня дивиться смерті в очі через екрани дронів, за якими вона стежить. «Це пекло, чесно кажучи. Бачити з екрану, сидячи буквально за 200 метрів від події, як мінометний обстріл вбиває ваших побратимів. Ти ніколи не повертаєшся нормальним, таким, яким ти був раніше», – зазначає вона.
У той час як Україна була піонером у використанні безпілотників на початку повномасштабної війни, то Росія тепер має більше безпілотників з видом від першої особи (FPV). Безпілотники FPV дешеві і Росія купує їх масово у Китаї. Олександр каже, що безпілотники спричиняли хаос на передовій.
«Ці дрони-камікадзе мають специфічний звук, схожий на звук комарів. Ви можете побачити вибухівку, прикріплену до дрона. Він сильно відрізняється від звичайного розвідувального дрона. Це досить неприємно. Був випадок, коли довелося евакуювати загиблих побратимів з поля бою під ворожими безпілотниками. Ми чергували, бо це було дуже важко. Деякі наші хлопці загинули через дрони. Немає де сховатися», – розповідає Олександр.
Коли Україна розпочала контрнаступ у червні 2023 року, то були великі надії, що її збройні сили зможуть пробити російські оборонні рубежі та досягти окупованих міст Токмак і Мелітополь, розрізавши російські сили навпіл і задушивши лінії їх постачання.
Солдати з 117-ї кажуть, що повільне постачання західної зброї та боєприпасів дозволило Росії витратити місяці на зміцнення своїх оборонних рубежів мінними полями, окопами та протитанковими ровами.
«Ті мінні поля, які вони побудували, і ті споруди, які зараз є, дуже серйозні. Коли ми зайшли на позиції ворога, їхні бліндажі були перегороджені рейками, а потім укріплені бетоном», – каже Євген.
Олександра зауважує, що їм потрібна додаткова допомога із Заходу для боротьби з перевагою Росії у повітрі. «У них є багато квадрокоптерів, FPV, ударних безпілотників. У них багато літаків піднімається. Понад 30 авіабомб падають щодня тільки у нашому секторі. Тобто авіабомба, яка падає за 5 метрів біля вас. У нас досі дуже слабка протиповітряна оборона. І нам дуже потрібна ця допомога», – наголошує Олександра.
Незважаючи на труднощі, з якими вони зіткнулися, чоловіки та жінки зі 117-ї досі вірять, що зможуть виконати свою місію. «До Токмака і Мелітополя ми обов’язково дійдемо. Нехай, навіть із такою зброєю буде важко, але ми дійдемо. Я вам більше скажу. Ми готові воювати. Ми будемо воювати. І ми повернемо свою територію», – зазначає Євген.
Олександр також визнає, що перевага Росії у повітрі та її здатність бачити пересування України за допомогою розвідувальних безпілотників ускладнює просування, але вірить, що чоловіки та жінки зі 117-ї бригади переможуть на південному фронті.
«Наш народ бореться не тільки за нашу незалежність, за нашу мову, за нашу церкву, за наше право на життя. Ми боремося за права і свободи людини. Російський народ не звик до свободи. У нас її намагаються відібрати. Коли ми боремося за свої права, за свою країну, ми боремося за цінності вільного світу», – резюмує Олександр.
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ
Джерело: Сумські дебати - debaty.sumy.ua
Інші новини:
08.05.2024 Ворог ударив по школі на Сумщині
08.05.2024 Вночі та зранку росіяни здійснили 3 обстріли Сумської області
08.05.2024 «Північний Схід робе хіт»: сумчани створили музичний лейбл
08.05.2024 У центрі Сум рятувальники гасили загоряння дерева
08.05.2024 Охтирчанин переміг у Всеукраїнському конкурсі мистецтв «Хоробре серце»