10.05.2024
Зоозахисниця з Конотопа Валерія Степаненко разом з волонтерками організації “Друзі тварин” облаштували простір для вигулу собак, які нині живуть у притулку. Тепер, каже жінка, в лісовій місцевості її підопічні можуть бігати досхочу.
“Мої діти” – так називає своїх підопічних директорка Конотопської зоозахисної організації “Друзі тварин” Валерія Степаненко. Кілька днів тому, поряд із притулком, де мешкають собаки, облаштувала з допомогою волонтерів простір для їхнього вигулу.
“Тут загороджено 100 квадратних метрів території. Такий листяний ліс у нас тут, щоб вони могли тут гуляти. Їм тут подобається, тим паче там влітку в нас буде дуже жарко, а сюди вони будуть ховатися, тут затінок”, – розповіла зоозахисниця.
Ця територія, розповіла Валерія, пустувала. Тому вирішили її облаштувати для вигулу.
“Земля тут взагалі нічия, вона навіть не входить в зонінг. Ми, звичайно, плануємо все оформити, узаконити. Ми сподіваємось, що в нас це все вийде, тому що притулок в місті потрібен. Собак багато і ми розуміємо, що це не останні собаки, які до нас сюди потрапляють, як ми не відбрикуємось. Ми не всіх беремо, нас багато хто просить, розумієте? Я відмовляю й десятьом людям в день, я відмовляю”.
Притулок для собак зоозахисниці організації “Друзі тварин” створили майже три роки тому, взявши в оренду занедбані будівлі.
“Тут взагалі нічого не було, окрім цих будівель, які були напівзруйновані. І дуже багато сміття, ми вивезли три машини сміття. І в нас було всього п’ять собачок, ми їх сюди привезли. Ні тину не було, нічого. Ми їх закривали в будиночку, вони тут вільно бігали. І так, потихеньку ми почали будувати вольєри і до нас почали додаватись собачки”, – пригадала Валерія.
Нині, за словами зоозахисниці, на перетримці в притулку перебуває 90 собак. “Собачки в нас усі врятовані. Немає таких собачок у нас, що вони бігали на вулиці і ми просто їх забрали. Ми забирали тільки тих, які на вулиці б не вижили. 90 собак, яких ми забрали сюди: це собаки-інваліди, це собаки сліпі”, – розповіла жінка.
У кожного песика своя трагічна історія, розповідає Валерія. У цьому, в більшості випадків, винні люди. Приміром, собаку Жоріка знайшли на трамвайній зупинці: “Як сказали люди-свідки, йому роздробили лопатою лапу. Він заліз у двір і йому побили лапу, вона синя трохи, ось так просто роздробили лопатою і вона трималась на шкірі. Лапу ми йому врятували дивним дивом. І що ж ви думаєте? Тепер у притулку це єдина собака, яка бере (перестрибує) будь-який тин. Тобто, він як кіт. Ось у нас два з половиною метри тин, буде й 5 – він перестрибне через нього”.
У собаки, на ім’я Пірат на задніх лапах спеціальні чоботи. В притулку пес породи гончак з’явився два роки тому: “Його взагалі викинули мисливці. Він прибився в село. Вкрав курку, тому що хотів їсти і “хороші” селяни вибили йому око і була, мабуть, якась травма хребта, тому що в нього зараз проблема із задніми лапами. На задніх лапочках в нього підгинаються пальчики і він їх збиває прямо до кісток. Тому ми вимушені йому взувати ці чобітки. Складна конструкція: носочок, скотч, тоді цей чобіток і таким чином ми захищаємо його лапи від травматизму”.
За словами Валерії, унікальність їхнього притулку в тому, що більшість підопічних тут мають можливість вільно бігати.
“Деякі в нас зачинені (у вольєрах), але зачинені ті, які не миряться з іншими: або ті, яких ображають, або ті, які ображають інших собачок. А так всі вільно і ще закриті в нас сліпі собачки. Тобто, щоб теж їх не ображали. Всі собачки стерилізовані, хлопчики не всі кастровані, але ми всіх каструємо, а дівчатка абсолютно всі стерилізовані”.
Окрім Валерії, песиками в притулку опікуються й інші волонтерки. Серед таких Світлана: “Відчуваєш себе просто чудово – це компенсує важку працю – їхня любов, як вони стрибають, носики, хвостики… так що все компенсується. Важко, звичайно, але ми справляємось. Я йду з роботи дуже задоволена й щаслива – якось так”.
Волонтерка Світлана. Суспільне Суми
Щоб утримувати притулок, в місяць витрачають близько 50 тисяч гривень, каже Валерія. “Ми виживаємо тільки за донати небайдужих людей. На жаль, в нас зараз немає спонсорів. Нам допомагають деякі фонди кормами, ми робимо заявки, оформлюємо. Зараз людям усім важко, зараз війна, але ми намагаємось дуже, ми дуже ретельні господарі. Наприклад: ми можемо поїхати й десь взяти каші. Гуманітарка, залишки їжі, щось підкупили, намішали. А гроші, які в нас є – побудували вольєр. І ось так ми викручуємось”, – розповіла зоозахисниця.
Також з початком повномасштабної війни підопічних у притулку стало більше. “Люди виїжджають, тварин, на жаль, покидають тут. Просто виганяють на вулицю, в кращому випадку. Деякі просто залишають навіть на ціпках. У нас є випадки, коли ми знімали напівживих тварин із ціпків, які вже були просто хребет і ребра. В нас було 35, 40. Вже коли в нас було 50, нам було страшно. І тут почалась війна і маємо 90. Взимку в нас було до ста, ми ж трошки прилаштовуємо їх. Хоча прилаштування зараз практично на нулі”, – поділилась жінка.
Та які б труднощі не виникали — все подолають, вважає Валерія. На питання: що її мотивує? – відповіла: “Знаєте, саме велике щастя для мене – коли я рятую якусь чергову “дитину”. Тому що вони б не вижили без нас, розумієте? От я врятувала її і це для мене щастя. Я цим живу”.
suspilne.media
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ
Джерело: Сумські дебати - debaty.sumy.ua
Інші новини:
03.04.2025 У Сумах п’яний водій збив дорожній знак і облаяв патрульних
03.04.2025 На Сумщині судитимуть ДСНСника, який разом із товаришем виправдовував агресію проти України
03.04.2025 Нардеп Тетяна Скрипка домагається врегулювання законодавчих норм отримання статусу дітей війни
03.04.2025 Шахраї, представившись правоохоронцями, ошукали пенсіонерку з Охтирщини на 40 тисяч
03.04.2025 Викладачка із Сум виграла “срібло” на чемпіонаті світу з науки, освіти, мистецтва та технологій