Представниця СНАУ розповіла про особливості волонтерського проекту «Кішка»

01.08.2024

Сумський НАУ активно розвиває волонтерську діяльність: поїздки до дитячих будинків і притулків для тварин, донати на підтримку ЗСУ, заходи щодо охорони навколишнього природного середовища, тощо. Факультет ветеринарної медицини СНАУ наразі єдиний серед ветеринарних вузів, хто доєднався до волонтерської ініціативи Проекту «Кішка» від Four paws.

Представницею від університету стала Олеся Кистрена. В результаті командної роботи за період з 28.10.22 по 28.07.24 було здійснено 2700 операцій з метою контролю розмноження безпритульних котів і кішок та проведені щеплення від сказу. Вона розповіла про особливості співпраці та особистий внесок у ініціативу.

 Чи не могли б Ви розповісти трохи про себе? Як довго займаєтеся ветеринарією та волонтерською діяльністю?

«Я – Олеся КИСТРЕНА, доцент кафедри терапії, фармакології клінічної діагностики та біохімії та лікар ТОВ «Чотири лапи Україна» (FOUR PAWS Ukraine). Взагалі окрім науково-педагогічної діяльності працюю у ветеринарній сфері обслуговування домашніх дрібних тварин біля 25 років. Волонтерська діяльність наразі є невід’ємною частиною мого життя.»

Ветеринарія та волонтерство дійсно тісно взаємопов’язані в вашому житті. Чи не могли б Ви розповісти про цей проєкт і його ініціаторів? Чому виникла потреба реалізувати проєкт саме в нашій області?

«Цей проєкт має назву «Кішка». Достатньо лаконічно, але змістовно. Він здійснюється за підтримки ТОВ «Чотири лапи Україна» (FOUR PAWS Ukraine, директорка Олександра Лісчишина), який є представником міжнародного благодійного фонду FOUR PAWS International та Сумської міської  ради КП «Центр догляду за тваринами» (директорка Тетяна Калінінська) і Сумського товариства захисту тварин, директорка Ілона ДЖАЛАГАНІЯ. Звісно ж, одним із учасників проєкту є СНАУ, а саме факультет ветеринарної медицини.

В цілому, ідея такої співпраці виникла на основі аналізу поточної ситуації щодо катастрофічної кількості безпритульних та покинутих внаслідок війни тварин, які здебільшого не мають щеплення від особливо небезпечного захворювання – сказ, що небезпечно для суспільства ».

Тож проєкт – про щеплення. Він більш розрахований на допомогу власникам у догляді за тваринами, чи безпритульним тваринам?

«Перш за все про контроль розмноження саме безпорідних, безпритульних котів і кішок через їх кастрацію/стерилізацію, а щеплення – це обов’язковий супровід даної процедури. Втім, ми неодноразово робили виключення, допомагали також тваринкам, власники яких ВПО, та інші вразливі групи населення. Також ми допомагаємо військовим та їх сім`ям, що бажають зробити таку процедуру своїм улюбленцям, котрих знайшли на вулиці. Були випадки, коли нам привозили котиків з Донбасу, Херсону. Багато тваринок привозять з прикордонних територій і блокпостів, адже вони біжать до людей, втративши свої домівки. Одного котика так і називали – «Донбас», він також пройшов через проєкт і отримав всю необхідну допомогу та щеплення. До речі, нещодавно заходив до нас у гості, бо ми добре спілкуємось із його власниками».

Досить зворушлива історія. Те що ви робите виключення і йдете назустріч людям – заслуговує на подяку. Втім, чи не могли б Ви пояснити основну ціль проєкту ?

«Перш за все – контроль розмноження безпритульних тварин та профілактика сказу. Це не можна це розділяти! Уявіть собі ‑ із 2700 тварин, що пройшли на Проект, маючи вік від 5 місяців і старше (щеплення від сказу потрібно виконувати вже з 3-х місяців) ‑ тільки біля ста тварин мали щеплення! По Сумській області були нерідкі випадки із виявленням сказу у тварин, тож питання вимагає першочергового вирішення. Ризик заразитися на смертельну хворобу є у всіх, у тому рахунку і Захисників, адже тваринки прибиваються до них».

Виходить, це ще і профілактика зараження сказом людей від улюблеців. Яку саме роботу виконує СНАУ у цій ініціативі? Якими є умови співпраці, чи надав фонд якісь матеріали та обладнання?

«Із усіх міст, де впроваджена ініціатива, лише в Сумах до процесу залучений університет. СНАУ робить досить велику, плідну роботу. Для цього, звісно ж, були створені всі потрібні умови фондом. Фонд надає медикаментозну підтримку для операції (сучасний препарат для анестезії ‑ Золетіл, знеболююче, антибіотик, вакцину від сказу, препарат для активізації виходу з наркозу), розсмоктуючий шовний матеріал ПГА, одноразові: пелюшки, хірургічне покриття та хірургічний одяг для лікаря, останнім часом стали надавати післяопераційний бандаж (попона) для тварин. Це сучасні засоби для здійснення оперативних втручань, які використовуються в Європі. Все це надсилається по Новій почті, а доставляти на факультет мусе мій чоловік, адже це величезні коробки з начінням, які формує команда Проекту «Кішка» на кожні 300 операцій та висилає у місця проведення проекту «Кішка».

Також надано обладнання: стерилізатор, інструменти, хірургічний стіл на підйомнику, холодильник для препаратів та готель для тваринок, ліхтарики на випадок вимкнення світла, професійні машинки та леза для гоління тварин перед операцією, планшет в який вводиться звітні данні про кожну операцію. Варто зазначити, що за умовами співпраці, деякі надані матеріали та техніка залишаться на матеріально-технічній базі університету. СНАУ, в свою чергу, надає приміщення, воду, електрику, тепло.

Є деякі витратні матеріали, які ми дозакуповуємо самі ‑ післяопераційний одяг для кішок на перших етапах проекту не надавався, додаткові пелюшки, корм та наповнювачі для лотків – у разі потреби перетримки тварини, канцелярію, гігієнічні засоби для прибирання, паперові рушники, поповнення телефону для комунікації з населенням. Також самі друкуємо інструкції та візитівки для населення. Нами розроблені Медіа сторінки в соціальних мережах для роз’яснення хвилюючих моментів, інформаційний стенд. Також ми використовуємо свій електрокоагулятор, який нам подарував наш випускник Ігор Вощенко за сприяння проректора Юрія Данько.

Операційний день триває по 10-12 годин, тож біля мене невеличка, проте надійна команда небайдужих студентів ФВМ СНАУ, які після інструктажу, натхненно допомагають у перед і післяопераційній підготовці тваринок, доглядають за ними, прибирають, миють інструменти, звісно, під моїм контролем, та комунікують з населенням, приймають купу дзвінків для запису на операції. Нескромно сказати, але для мене за час Проекту вони стають більше ніж студенти, вони ‑ мої діти, тож не можна їх не годувати J. Іноді, спостерігаючи за цим процесом, є власники, які можуть нам принести щось смачненьке. Це так мило і підбадьорює студентів.»

Передача обладнання для роботи свідчить про довіру до університету. Хотілося б уточнити, коли почалась співпраця? Можливо вже є якісь визначні досягнення? Скільки триватиме співпраця, та чи бажаєте Ви її продовження?

«Співпраця почалась 28 жовтня 2022 року. Вона триває вже понад 1 рік і 9 місяців. За цей час ми допомогли понад 2700 тваринам, із мінімальним показником у 100 операцій на місяць, були місяці по 150, 215. Тож вийшло, що за перший рік проекту – виконано біля 1800 операцій і в цьому році вже – 955. Таким чином ми перевиконали план – 1000 операцій за рік, що попередньо обговорювалось умовами проекту. Місто Суми на першому місці серед п’яти місць, де проходить проект «Кішка». Співпраця розрахована до кінця 2024 року, і особисто я маю велике бажання продовжити її. Адже таким чином університет та наш факультет не стоїть осторонь у складні для нашої країни часи і використовуючи свій фах може таким чином допомагати суспільству.»

Чи були за цей час проблеми, з якими викликами Ви зустрічались під час роботи? Чи впливають вони на Ваше бажання працювати у проєкті надалі? Поділіться ситуаціями, з котрими Вам довелось зіштовхнутись під час роботи

«Найбільший виклик – необізнаність людей стосовно проблем, котрі можуть виникнути, якщо вчасно не зробити щеплення тваринам, не контролювати їх розмноження, застосовувати гормональні контрацептиви, які приводять до небезпечних гнійних процесів в репродуктивних органах та онко- хвороб у тварин. Таких під час операції зустрічається доволі багато і їм доводиться приділяти більше уваги і медикаментозної допомоги поза протоколом операції. Щеплення від сказу має проводитись починаючи з 3-х місячного віку тваринки, і повторюватись кожен рік життя. Наслідки від зараження людини сказом просто жахливі, але люди цього не розуміють. Також досить болючою темою є банальний скептицизм у людей, бо думають, що безкоштовно = погано, неякісно. Ми рахували вартість витратних матеріалів, що іде на одну операцію, не рахуючи основних, тож виходить значна сума. Тож безкоштовно – це доволі умовно. Втім, ми стараємося не опускати руки, долати всі виклики, поширювати та популяризувати щеплення та операції щодо кастрації котів та кішок (в народі термін – «стерилізація»), роз’яснювати всі етапи через соціальні мережі, але ми не маємо часу на тривалі лекції під час запису на операції, що дуже просимо враховувати населення.»

Не  втрачати мотивацію – важливо у Вашій роботі. Чи залучені у проєкт якимось чином студенти? Якщо так, то що Вони роблять, та які корисні навички отримують?

«Студенти насправді є невід`ємною частиною всього процесу. Вони допомагають із доглядом за тваринами до та після операції. Підготовка тварин, інструментів ‑ це та робота, котру можна довірити молодим спеціалістам, бо вони із базою знань, котру здобули в університеті підготовлені, сміливо можуть займатись цим після мого інструктажу з ними. Для багатьох студентів факультету це буквально можливість отримати важливий досвід, котрий допоможе їм у майбутньому. Вважаю, що саме така практична діяльність є більш корисною. Також завдяки проекту ми провели багато наукових досліджень та підготовили біля тридцяти наукових тез, які студенти презентують на конференціях, що розширює обізнаність інших. Виконані дослідження по дирофіляріозу котів ‑ сумісно з польськими колегами, інфекційному перитоніті у котів – сумісно з колегами з Білої Церкви (БНАУ), про що готуються наукові статті.»

Що для Вас є найбільшою мотивацією у проєкті?

«Це можливість допомагати тваринам – першочергово. Друга причина – університет та розвиток факультету. Ну і звісно ж – навчання студентів. Я дуже ціную студентів як викладач, тож завжди стараюся надати їм максимальну кількість інформації та нових практичних навичок. »

Схоже, робота у проєкті мала б забирати у Вас досить велику кількість часу та сил, але Ви поєднуєте її ще і з освітньою діяльністю. Як Вам це вдається? Чи важко Вам підлаштовуватись і працювати у такому графіку?

«Звісно, це можливо тільки завдяки командній роботі. Якби я була сама – то поєднувати операції, прийом дзвінків та науково-педагогічну діяльність було неможливо. Допомагають студенти та ідуть на зустріч колеги. Дуже шкода, що люди не висловлюються чітко, не цінують чужий час, більшість хоче розповісти цілі історії про тварин, запитати те, що доцільно послухати вже після операції, що ми обов’язково робимо усно та надаємо інструкцію у друкованому вигляді. Зазвичай, прийом тварин здійснюємо за попереднім записом з 9.00 до 11.00 ранку, розселяємо їх в зооготель та працюємо, людей відпускаємо. Ті хто привіз тваринок із села – робиться раніше, але буває, коли з села ‑ всі. Тваринок віддаємо не відразу після операції, треба щоб вони відновилися після наркозу. Графік операцій формуємо поза занять, навчальна частина іде на зустріч, тому маю дні для занять і дні для операцій, якщо є потреба – виконую по суботам, бо багато безпритульних. У такому графіку доводиться працювати. На сім’ю та відпочинок часу не вистачає, якщо чесно. Але кому зараз легко?».

Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ

Читайте нас також в ІНСТАГРАМ

Джерело: Сумські дебати - debaty.sumy.ua

Інші новини:

Коментарі: