Як у Сумах працює Центр психічного здоров’я та психосоціальної підтримки

15.09.2024

Повномасштабна війна призвела до значних психологічних навантажень. Біль, розпач, спустошення, тривожність, втома та хронічний стрес… Усі ми так чи інакше переживаємо те, що наразі відбувається. Адже все це – поряд, на наших очах. У нашому житті. Як навчитися справлятися з проблемами? Що робити, аби триматися? Де найти розраду, коли болить нестерпно?

Із Оксаною Іванцовою – кризовим психологом, груповим психоаналітиком, травматерапевтом та координаторкою Центру психічного здоров’я та психосоціальної підтримки в Сумах ми познайомилися рік тому. Цього разу – зустрілися на конференції для журналістів прикордонної Сумщини, де фахівець навчала медійників навичкам психологічного відновлення в умовах війни.

Після – розговорилися, адже за рік ситуація змінилася: почастішали прильоти, побільшало внутрішніх переселенців…

Звернень побільшало – приходять навіть діти з вулиці

Насправді сумчани, як і всі українці, не мають звички системної роботи з психологом, психотерапевтом, а інколи навіть її не починають. Досі побутує багато стереотипів щодо психологів. Люди часто бояться відкриватись, соромляться звертатись, або самовпевнені – думають, що симптоми травматичного досвіду минуть самі. Все ж ситуація почала потихеньку виправлятися.

Ті, хто до таких фахівців відноситься скептично, звичайно, залишилися, – говорить пані Оксана. – Проте тих, хто вважає, що треба до них звертатися, стає більше. Навіть серед дітей. До нас вони самі заходять. Ось нещодавно завітала 14-річна дівчинка, яка спитала, чи можна вона приведе свого товариша, якому погано. Так і дорослі – йдуть по вулиці, побачили наші двері й запитують про допомогу. Це дуже важливо! Піклуватися про свій стан необхідно, адже ранні психологічні втручання після пережитих травмуючих подій сприяють профілактиці подальших ускладнень, що можуть розвинутись з перебігом часу.

Тішить, що серед відвідувачів побільшало військових ветеранів. Хлопці, які бачили все, не соромляться поговорити про те, що їх турбує. Коли чуєш від них, що ми робимо дуже важливу справу, – це найкраще підтвердження, що ми потрібні! До нашого Центру направляють навіть з лікарень. Тож ставлення до психологів, дійсно, змінилося.

Із евакуацією, як зазначає координаторка Центру, збільшився відсоток людей з прикордоння. «Вони й раніше були, – говорить Оксана. – Зараз тих, хто зазнав впливу психотравмуючих подій, стало більше. Люди втрачають житло, майно чи навіть близьких людей. Постійні обстріли, евакуація – то дуже тяжко. Одного разу до Центру прийшов чоловік з пакетом – це все що в нього лишилося. Все життя помістилося в один пакет. Жінки у нас збираються за плетінням та вишиванням. Їм потрібне середовище, де можна поговорити, відігрітися душею. Для дітей ми організовуємо майстер-класи тощо».

Нагадаємо, що Центр психічного здоров”я працює з 2022 року, знаходиться в дуже зручному місці – на вул. Соборній, 38. Він надає безкоштовну допомогу усім мешканцям області, має в своєму складі унікальних для регіону спеціалістів із науково доказових методів терапії кризових та післятравматичних станів. У центрі організовуються тренінги з професійного вигорання, діє мобільна бригада, що виїздить у громади, що постраждали від окупації. Графік роботи – з 10.00 до 18.00 щодня, окрім суботи-неділі (але за запитом можуть приймати й на вихідних). Отримати консультацію та записатись на прийом можна за тел. 050 542-05-05.

Як зміцнити психоемоційну стабільність

У нашому житті й до війни ми мали фізичну і емоційну втоми. Проте ми знали, що нам треба перепочити, і ми відновимось. Але ніхто не може відпочити від війни – вона триває. Люди перебувають у стані постійного стресу, переживають за своє життя та життя своїх близьких, постійно читають тривожні новини, непокоються про своє майбутнє. Попри все, як вважає Оксана Іванцова, потрібно зміцнювати свою психоемоційну стабільність:

Коли на будинок падають уламки від балістики – це травмуюча подія. Мозок реагує на це як на загрозу для життя. Це може означати, що приблизно через місяць у людини може розвинутися посттравматичний стресовий розлад. Стан украй неприємний, проте він лікується (психотерапія та медикаментозна допомога). І після пройденого курсу людина зможе жити буденним життям, проявляти емоції, відчувати радість. Тут варто наголосили на профілактичних заходах, які допомагають зміцнитися психоемоційно.

Після стресової події – добре щось робити. Якщо людина заклякла – це біологічна реакція, коли гормон стресу накопичується в м’язах – потрібно звести коліна і добре «потрусити» усім тілом. Рухи схожі на те, як собака струшує воду після купання. Тим самим – пришвидшиться вихід із стресу. Можна переключитися на активність по дому чи господарству. Цим ви себе підсилите! Підходить усе, що відноситься до тілесного каналу розвантаження: фізична активність, ванни, аромотерапія тощо. Примусити себе щось виконувати іноді буває складно. Але це необхідно, щоб підтримати ресурс.

До речі, Черчилль у період другої світової війни, щоб зменшити рівень тривоги та страху, завантажував себе роботою по 16-18 годин на добу. Ми можемо теж переключатися на корисні справи, тим самим відволікатися від тривожних думок.

Підійдуть і різноманітні техніки. Зрозуміло, що в них треба вправлятися, коли все минулося.

Техніка заземлення: вправа «тут і тепер». Переорієнтуйте себе в просторі й часі, ставлячи собі деякі або всі з наступних питань: де я? який сьогодні день? яке сьогодні число, місяць, рік? скільки мені років? яка зараз пора року?

Стабілізаційна вправа: антистресове дихання 4:8. Спробуйте дихати повільно. Вдих (рахуємо 1–2–3–4) – пауза (затримуємо дихання – на 1–2) – видих (рахуємо 1–2–3–4–5–6–7–8). Важливо, щоби видих був удвічі довшим. Робіть цю вправу не менше 10 разів. Уявляйте, що ви «видихаєте» напругу.

Інтелектуальне заземлення. Детально опишіть середовище навколо вас («Стіни білі. П’ять рожевих стільців, біля стіни дерев’яна книжкова полиця…»).

Опишіть ваші буденні заняття в деталях (наприклад, покрокове приготування страви…).

Скажіть твердження безпеки: «Мене звати… Я в безпеці, я тут і тепер, не в минулому».

Порахуйте до 10, 100, зворотний рахунок.

Поплескайте себе по плечах чи стегнах, порухайте великими пальцями стоп, потягніться, покрутіть головою, стисніть і розтисніть кулаки, випряміть пальці.

Стабілізаційна техніка в уяві: вправа «Безпечне місце». Уявіть місце, де вам добре й безпечно, спробуйте відчути на дотик, де ви сидите, що бачите, який там запах, що приємного на смак ви відчуваєте, яка звучить музика.

«Всі ці поради прості й дуже ефективні, – говорить пані Оксана. – На першому місці – дихання, аби нервова система перейшла зі стану збудження до стану спокою. Треба зрозуміти принцип: коли я в стресі, то маю почати дихати так, щоб вдих був глибший, а видих довший. Це антистресове дихання. Ще додам про відому вправу «метелик», коли при ритмічних поплескуваннях рук та ніг стимулюється права та ліва півкуля й людина заспокоюється. Ми не вплинемо на прильоти, та можемо вплинути на свій стан. Важливо: не вичерпати свій ресурс до закінчення війни!».

shans.com.ua

Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ

Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ

Джерело: Сумські дебати - debaty.sumy.ua

Інші новини:

Коментарі: