18.01.2025
З чим у вас асоціюється свобода ? Відчуття свободи, каже сум’янка Зоя Глєбова, це коли їдеш за кермом й перед тобою все місто. 43 роки Зоя Андріївна прокидалась для того, щоб сісти на водійське місце і возити містян. Як це, понад 40 років не зраджувати своїй справі та вірити у людей – жінка розповіла Суспільному.
Січень. Ранок. Ми зустрічаємося у рідному депо Зої Глєбової.
“Не любила я їздити саме взимку, бо проводи замерзали. Треба було виходити, якось їх розбивати”, – говорить Зоя Андріївна без дрібки сумнівів.
А ось відчуття свободи Зої Андріївні давала як раз весна. І попри те, що зустрілися взимку, жінка тепло згадує весну.
“Все пробуджується. З базару їду – там зупинка. І ви знаєте, оце дивлюсь на березки, як вони розпускаються…”, – згадує колишня водійка.
До того як сісти за кермо тролейбуса, жінка працювала на заводі Фрунзе. За збігом обставин побачила оголошення про курси водіїв і спробувала. Спочатку було навчання у Харкові, а ось потрапити на стажування було не так просто.
“Не хотіли брати, казали: “Мала”. Я так плакала, ой не можу…”, – пригадує Зоя Андріївна.
Проте жінка успішно пройшла стажування і здобула перший досвід водіння, теж у Харкові.
“В Харкові по трасі заводів-гігантів їздила – сьомий маршрут пам’ятаю. А потім повернулись у Суми й нам одразу учнів дали. І моїм стажером звісно був мій чоловік. Знаєш, був такий шустрий. До того стажувала ще одного, але той виявився меланхолійним, спокійним”, – згадує Зоя Глєбова.
– Не важко було вчити свого чоловіка ?
– Ніскілечки.
Так Зоя Глєбова разом зі своїм чоловіком Павлом почали працювати на одному тролейбусі. Жінка з теплом згадує – одне одного підтримували.
“Мені найважче було рано прокидатися. Тим паче як у нас з Пашею дітки народились. Бували такі моменти, коли казала, що не піду на роботу. Так він відпрацювавши свою зміну, йшов мене заміняти. Уявіть, закінчував працювати о другій ночі, а прокидався о четвертій ранку. У мене ж тоді совість пробуждалась, брала сина на руки і йшла міняти Пашу”, – пояснює Зоя Андріївна.
За понад 40 років роботи зустрічала різних пасажирів, каже Зоя Глєбова. На запитання, чи були суперечки з пасажирами, спокійно додає – вона людина не скандальна.
“Пам’ятаю одну жінку, вона щось підійшла до мене невдоволено, а я просто приложила руку до серця і поїхала. Взагалі мало було таких скандальних пасажирів. Але як їздили на “Хімпром”, то бувало, люди ледь тролейбуси не перевертали – так багато пасажирів всередину набивалось”, – пояснює Зоя Андріївна.
Попри це, Зоя Андріївна пригадує і вдячність пасажирів.
“Конверт дивлюсь лежить, мені ж цікаво. Читаю, з якоїсь сільської ради. Відкрила, а там запрошення для молодят. Раніше по цих запрошеннях можна було купити обручки. Я подивилась адресу і написала у сільраду про знахідку. І згодом ці молодята прийшли й принесли мені торт на зупинку”, – усміхається колишня водійка.
Дорослі син та донька Зої Глєбової присвятили себе іншим справам, ніж батьки. Проте у дитинстві любили їздити тролейбусом, особливо дочка.
“Просиналась о шостій ранку, йшла зі мною на роботу і сиділа поряд. Це не можна було, а вона і двері відчиняла, ледь не оголошувала зупинки пасажирам. Дуже донька любила, їй тоді було років 6 або 7”, – пригадує Зоя Глєбова.
Були думки звільнитися, каже Зоя Глєбова. Про те, що її зупинило, пояснює: “Колись прихожу і кажу: “Все, я вже видохлась, не хочу робить”. Я думаю, піду ж пошукаю роботу. Прочитала про вакансію кресляра. Зайшла всередину – шестеро дівчат сидять і все щось креслять. А там така кімнатка, наче як 3 на 3. І ви знаєте, на мене як пішли оці стіни… Тролейбусом як їдеш, так простор відчуваєш”.
Так Зоя Андріївна вирішила не покидати роботу.
“Кожен день щось нове. Це відчуття свободи”
Окрім роботи колишня водійка займалась і спортом, а зараз багато ходить та вишиває: “Вже не бігаю, але ще раніше займалась парашутним спортом”.
Колишня водійка говорить, спочатку після звільнення сумувала за роботою. Каже, бувши вдома, за звуком з вулиці могла зрозуміти маршрут тролейбуса.
Частина спогадів про колишню роботу зберігається у музеї “Електроавтотрансу”. Там серед усього є посвідчення водіїв та архівні фото. Серед них – світлина Зої Глєбової, яку теж робили під час інтерв’ю кілька десятків років тому.
Цього разу, навідавшись у рідне КП, Зоя Андріївна зустрічає колегу-водійку Вікторію і навіть сідає у салон водія.
“Людина, яка мене надихає. Беру з неї приклад”, – каже водійка тролейбуса Вікторія Гриценко.
“Ностальгію відчуваєш. Хоча зараз все незнайоме мені, все на кнопках”, – додає Зоя Андріївна.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ
Джерело: Сумські дебати - debaty.sumy.ua
Інші новини:
13.08.2026 На Північно-Слобожанському і Курському напрямках наші захисники зупинили чотири ворожі штурми за добу
13.08.2026 Сумські прикордонники завдали точних ударів по зв’язку та позиціях ворогаВІДЕО
13.08.2026 На Сумщині триває підготовка громадян до національного спротиву
13.08.2026 Безпекова ситуація в Сумській області станом на ранок 13 серпня
13.08.2026 У Шостці БПЛА вдарив по багатоквартирному будинку: поранена жінка