“Все добре, тільки додому хочеться”: як незнайомі люди допомогли облаштуватися родині з прикордоння Сумщини

25.05.2025

Кореспонденти Суспільного вдруге завітали до Наталії Доценко, яка разом із сином вийшла пішки з Миропілля на прикордонні Сумщини. У квітні ми розповідали про цю родину, яка оселилася у старому будинку у Нижній Сироватці. Тоді у них не було майже нічого, щоб почати нове життя. Після публікації Наталія отримала велику кількість пропозицій про допомогу. Як змінилося життя родини за місяць – дізналося Суспільне.

У квітні у старому та занедбаному будинку Наталії не було майже нічого, але це було єдине житло, і родина планувала його обживати, хоча все майно залишилося вдома, а переселенських грошей на життя не вистачало. Наталія Доценко каже, була вражена, коли їй почали дзвонити і допомагати незнайомі люди, завдяки їм життя родини повністю змінилося.

Кімната в будинку Наталії у квітні. Суспільне Суми

Пані Наталія розповідає, що люди перераховували кошти та надсилали посилки з Києва, Харкова, Сум, Одеси, інших міст України та з-за кордону. Прислали нову мультиварку, електроплитку – тепер не треба топити пічку, щоб розігріти їжу. Висилали не тільки речі першої потреби, зокрема, були серед пакунків і парфуми. А лікарка з Харкова надавала консультації, каже пані Наталія.

Багато людей привозили допомогу особисто, розповідає пані Наталія: “Цей холодильник нам привіз чоловік з Сум, здається. І через тиждень привіз Колі велосипед”.

Кухня з новою технікою та ремонтом. Суспільне Суми

Привезли також корм для котів і для собаки, подарували пральну машину. Родина із Сум привезла мікрохвильовку і меблі. Також, каже пані Наталія, багато приїжджали і допомагали мешканці Нижньої Сироватки.

Особливо їх підтримує одна місцева родина, говорить жінка: “Вже немає тієї дірки, що була, в нас тепер тут мийка. Як перший раз приїхали сюди, сім’я оця приїхала до нас, вони нам стільки привезли: 5 рибин хеку, печива ящик, до сих пір ми їмо, цукор, засипки, консерви, ну дуже вони допомагають, хай їм Бог дає здоров’я. З Колею на рибалку дядько ходив. Вони бензопилу Колі подарували, все Колі стараються. І хліб привозять”.

Наталія Доценко. Суспільне Суми

Також ця родина встановила обладнання, і тепер в сина є швидкісний Інтернет для навчання, розповідає пані Наталія. На кошти, надіслані на карту, родина закупила матеріали для ремонту. І знову допомагали небайдужі люди, шпалери клеїли разом із сусідом та дівчиною з Миропілля.

Пофарбована пічка. Суспільне Суми

Пічку син Микола фарбував сам. Тепер її використовують, коли холодно або щоб нагріти води.

Їхній котик майже сліпий, розповідає пані Наталія, його забрали з собою, коли виходили з Миропілля: “Я дуже його не випускаю, бо він сліпий — заходе. Я казала Колі: дзвіночок треба повісити на нього, щоб не тікав. Він йде і ми його ось недавно ледве знайшли”.

В родини жило троє котів, вивезених з Миропілля, пані Наталія каже, що один зник і вони дуже за ним сумують. Натомість в оселі з’явилася інша мешканка “Оце кішечка до нас приблудилася, риженька, вона вагітна. І вона до нас приходить, як так і треба. Нявкає. Козу як доїмо, молочко їм даємо. Так що ми самі переселенці і переселенця прийняли. Кажуть, що якщо кішка руда приходить додому, то це дуже хорошо”.

Наталія Доценко з сином Миколою. Суспільне Суми

Родині вдалося отримати деякі власні речі з дому у Миропіллі, зокрема, односелиця привезла їхню морозильну камеру. Вона дуже виручає, каже пані Наталія, оскільки до найближчого магазину — кілька кілометрів.

Односелиця привезла і деякі інші речі, зокрема, їхній мотоблок. Є зміни і в господарстві родини. На новому місці купили курей. У сараї поменшало кіз, зате з’явився бичок, його подарував Миколі один фермер, замість того, якого хлопець ростив і був змушений залишити вдома.

“Козеняток він повіддавав. Дядьку, що привозив телятко, він їм козенят і одну козу віддав. Дзвонять нам, кажуть: телят везем, подивіться. А тоді відкриває борт – цей бичок стоїть. І Коля віддав козенят і козу. Ми ось траву рвемо, щоб було, що їм їсти. Ми взагалі-то їх виводимо на лужок пастися, і бичечка виводимо. Ну а сьогодні, думаю, хай остануться”, — розповіла Наталія.

Господарство родини Доценків. Суспільне Суми

Микола власними руками облаштував для тварин нове приміщення. Хлопець також доробив паркан і змайстрував будку для собаки. Щоправда, там любить проводити час козеня, яке залишилося.

Господарство родини Доценків. Суспільне Суми

Мама і син їздять разом на рибалку, неподалік у селі є озеро. Хлопець розповідає, що зараз найкраще клює сом і карась. Вудочки частково свої, а частину подарували.

Вудочки Миколи. Суспільне Суми

Посадили город, але за врожай переживають, ділиться пані Наталія: “Цибулю побив град, і помідори, і що було на городі, поколотило все. Маленька картопля, що сходила, так теж листочки побиті. Ну щось буде”.

Пані Наталія каже, що тепер все необхідне в них із сином є. Благодійна організація обіцяє допомогти поставити вікна і двері. Про деякі речі, каже, ще мріють: “Як ми були вдома, в нас була бензокоса, він сам косив теляті, коров. А тут ми руками рвем, немає чим косить. І возочок, щоб навоз вивозить, зараз рядниною виносимо. Ще ми хочемо купити дров’яний котел, тому що пічку поки топиш – поки й тепло. Ну ми надіємося, що ми може ж на зиму додому повернемося”.

А ось вдома, у Миропіллі, каже жінка, вже багато чого немає. Розповідають, що в їхньому будинку зникла деяка техніка, немає птиці, корови, теляти.

Кімната в Будинку Наталії та Миколи. Суспільне Суми

“Не знаємо зараз, чи жива наша хата, чи стоїть. Лєна як була тижня два назад, казала, що ціла, вона нам її сфотографувала. Дивлюсь на неї і плачу. Як ми уходили, як стояло в хаті, так все і стоїть. Вже позаростало. Душа болить, додому хочеться. Всім спасибі велике, все в нас слава Богу, а додому хочеться, дуже хочеться додому. Я там ні разу не була вдома”, — ділиться Наталія.

Микола Доценко. Суспільне Суми

Після виходу нашого попереднього матеріалу, каже Наталія, зустрілася зі своїми рідними і навіть з людьми, яких не бачила багато років: “Я 14 год не бачилася зі своєю кумою. Вона дзвонить, каже: «ти чи не ти?» Кажу: «я». Вона мені зразу скинула гроші, допомогла. І вона мені кожен раз тепер дзвонить, ми з нею спілкуємось, а так ми і не знали, де вона, що вона”.

Зараз жінка намагається знайти житло односельцям, які втратили все, що в них було.

Фотографії дітей Наталії. Суспільне Суми

На видному місці в будинку пані Наталії – фотографії, які вона теж попросила привезти з Миропілля. З дітей зараз поруч тільки 12-річний Микола: “Хазяїн мій, моя опора. Я не знаю, що б я без нього робила, він в мене молодець”.

Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ

Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМThe post "Все добре, тільки додому хочеться": як незнайомі люди допомогли облаштуватися родині з прикордоння Сумщини first appeared on Сумські Дебати.

Джерело: Сумські дебати - debaty.sumy.ua

Інші новини:

Коментарі: