“Коли я збирав рештки, то зрозумів, що в мене вже щось сталося”: історія ветерана Олега Рябченка з Конотопа

06.12.2025

Ветеран російсько-української війни Олег Рябченко пройшов Бахмутський, Харківський та Лиманський напрямки. Після повернення додому, говорить чоловік, разом із дружиною долучилися до громадської діяльності та підтримки побратимів. Олег займається розвитком ветеранського руху, національно-патріотичним вихованням, а також має власне швейне виробництво. Як змінилося його життя після служби — розповів Суспільному.

Конотопчанин Олег Рябченко після проходження строкової служби обрав шлях військового медика й присвятив цьому п’ять років. Повернувшись до цивільного життя, розповідає чоловік, займався з дружиною підприємництвом та розвивав власну справу. У лютому 2022 року знову став на захист країни.

“В перший буквально день ми повезли нашу доньку за кордон, і з дружиною планували повернутися назад, бо я хотів зразу піти в військкомат до служби. А у нас виробництво, треба було якось щось з ним вирішувати. Всі були здивовані на блок-постах, коли ми повертались в інший бік, коли всі масово виїжджали. В той же день я пішов у військкомат, бо це було моє головне завдання, як чоловік, як колишній військовий, я мав стати на захист нашої держави”, — говорить Олег Рябченко.

“Був такий момент, що по дорозі, коли повертались, Олег все хвилювався, уже пішли дзвінки, що тут у нас відбувається, він дуже переживав, що йому не вистачить автомата. Автомата йому вистачило. Я його заспокоювала, казала, у тебе є рушниця, все буде добре. І він мовчки пішов в військкомат, я зрозуміла, що я повертаюсь, в мене є виробництво, в мене є мій колектив”, — згадує дружина Олена Рябченко.

З березня 2022 року Олег повернувся до війська. А з лютого 2023-го на Бахмутському напрямку чоловік займався евакуацією поранених і порятунком побратимів.

“Нам поставили завдання тримати оборону під Бахмутом. Ну звісно, ми зразу поїхали туди, зайняли позиції. Я як медик вивчив шляхи евакуації, підготувався ж там, щоб все як можна скоріше зробити. Потім звісно це все перекреслилось, бо воно взагалі все трошки інше. Теорія теорією, а практика зовсім інше. Там були мої перші поранені, і перші двохсоті”, — згадує Олег.

Олег Рябченко пригадує, після чергового обстрілу, під час евакуації загиблих побратимів поблизу Бахмута відчув, що змінився раз і назавжди: “Шість двохсотих було після обстрілу і коли я змушений був вже збирати наших двохсотих, яких не могли забрати, коли я збирав рештки, коли я збирав броніки, я зрозумів, що в мене вже щось сталося, що я вже навіть не реагую ні на що. Це був такий переломний період”.

Після Бахмуту Олег воював на Харківському та Лиманському напрямках, звільнився зі служби 27 листопада 2023 року через необхідність догляду за батьками і власні травми.

“Враховуючи те, що попередньо в Лимані я отримав ряд травм, і розуміючи всю відповідальність, яку я несу перед своїми хлопцями, яких я маю рятувати і це моя робота, незважаючи ні на що я маю бути з ними і витягувати їх, я змушений був прийняти рішення, щоби звільнитися”, — говорить чоловік.

Після повернення до цивільного життя, пригадує Олег, було бажання знову піти на фронт: “Після звільнення десь через пів року була така дуже велика депресія і бажання знову повернутися назад на фронт. Дивлячись як тут відбувається, як тут реагують наші молоді здорові хлопці, як вони ховаються від цього всього, і не розуміють, що головне завдання кожного чоловіка — ставати на захист своєї родини, своєї батьківщини”.

Дружина Олега — Олена, каже, після війни чоловік змінився: “Стосовно психологічного стану — зміни суттєві, скажемо так. Враховуючи, те, що мій чоловік взагалі не вживає алкоголю, то в нього розслабитися, як кажуть, немає можливості саме з цього боку, але я намагаюсь постійно йому якісь штучки підносити, я ж його знаю, я знаю, що йому буде цікаво і в принципі це спрацьовує. Тільки дружина може вплинути безпосередньо на стан свого чоловіка, бути підтримкою, бути поводирем, бути юристом, адвокатом, психологом, всім, чим завгодно”.

Нині, каже Олег, багато уваги приділяє розвитку власного швейного виробництва. І додає, робота з вишивкою допомагає психологічно розвантажитись: “Я навчився сам розроблювати програму для вишивки, і вишивати вже, отримувати результат. Зараз я займаюсь вишивкою комп’ютерною і займаюсь як економіст за фахом, займаюсь виробничим процесом. Моє завдання — розробити технологічну послідовність, збалансувати потік, для того, щоб виробництво було прогнозованим, спланованим. Я це роблю з задоволенням”.

Нині Олег разом із дружиною займається громадською діяльністю. Чоловік говорить, приділяють увагу розвитку ветеранського руху у місті. Окрім того, як старший бойовий медик з військовим досвідом, він проводить навчання для молоді з домедичної допомоги.

“Дуже хочеться щоб відродилося, чи відновилося, чи створилася така культура пам’яті, культура відношення до військових ….Ми хочемо зламати цей стереотип, ми хочемо довести до кожного військового, який знаходиться зараз і боронить на нулі, і боронить нашу державу від ворога, що це є герой, вони переступають через себе, через своє життя, через свої емоції. Від того, яке відношення молоді буде до захисту своєї батьківщини, своїх домівок, своїх рідних, буде залежати як буде розвиватися Україна”, — сказав Олег Рябченко.

Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ

Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМThe post “Коли я збирав рештки, то зрозумів, що в мене вже щось сталося”: історія ветерана Олега Рябченка з Конотопа first appeared on Сумські Дебати.

Джерело: Сумські дебати - debaty.sumy.ua

Інші новини:

Коментарі: