Віртуальне життя на руїнах: евакуйовані чиновники Юнаківки масово скуповують шифер, бензин та миючі засоби

01.05.2026

На Сумщині є речі, які не здатні зупинити ні ворожі КАБи, ні тотальні руйнування. І це — невгамовна жага місцевих чиновників проводити тендери. Поки Юнаківська громада фактично стерта з лиця землі та перебуває під контролем ворога, а її керівництво давно й успішно сидить в евакуації, на майданчику державних закупівель «Прозорро» життя просто вирує.

Здавалося б, на що можна витрачати гроші сільської ради, коли від самої ради і села залишилася хіба що геолокація на гугл-картах? Проте звітність за квітень 2026 року доводить: у паралельній реальності юнаківських посадовців бюрократія працює, мов швейцарський годинник.

Будівництво повітряних замків

Абсолютний хіт квітневих закупівель — це шифер на майже 100 000 гривень. Питання із зірочкою: які саме дахи зібралися перекривати чиновники у громаді, де практично не лишилося жодного вцілілого будинку? Можливо, це стратегічний запас для розбудови офісів в екзилі?

А щоб у цих кабінетах було комфортно імітувати бурхливу діяльність, сільрада завбачливо прикупила офісного устаткування на 10,8 тис. грн та замовила ремонт комп’ютерів майже на 16 тис. грн. Ну і, звісно, не забули про миючі засоби — робочі місця евакуйованих посадовців мають блищати!

Автопарк-привид на повному забезпеченні

Якщо ви думали, що відсутність доріг і самої громади зупинить транспортні витрати, ви глибоко помиляєтеся. Судячи з тендерів, автопарк Юнаківської сільради живе насиченим життям. Лише за один місяць бюджетні кошти успішно «освоїли» на:

Особливого колориту додає техогляд автобуса за 3,5 тис. грн. Цікаво, за яким маршрутом і кого саме возить цей автобус у зруйнованій та безлюдній зоні?

Турбота про тих, кого там немає

І як фінальний акорд чиновницького цинізму — закупівля санітарно-гігієнічних наборів «для населення громади» на суму 62,1 тис. грн. Залишається лише здогадуватися, як саме і кому вони планують роздавати ці набори на територіях, куди зараз не ступає нога цивільної людини.

Звісно, за кожним із цих тендерів напевно стоїть гарне паперове обґрунтування. Але коли бюджетні сотні тисяч щомісяця йдуть на утримання «мертвих душ», ремонт примарних автобусів та закупівлю шиферу для знищених сіл, це виглядає як сюрреалістичний театр абсурду. Схоже, для когось війна та втрата рідного краю — це зовсім не привід зупиняти стабільний тендерний конвеєр.