Від вигаданих «сум’ян» до порятунку комуністичного начальника: як депутатка Ірина Дяденко змінює партії швидше за власні промови

26.05.2026

У Сумській міській раді є свої “зірки”, чиї таланти лежать далеко за межами звичайного господарювання. Депутатка Ірина Дяденко вкотре доводить: якщо в тебе є хист до політичної гімнастики та маніпуляцій, ти ніколи не залишишся за бортом. Містяни вже збилися з ліку, намагаючись відстежити, чиї саме інтереси ця пані з таким запалом захищає сьогодні.

Політична біографія Ірини Дяденко нагадує строкатий калейдоскоп, де ідеологічні кольори змінюються з блискавичною швидкістю. Свій шлях вона починала як вірна “права рука” та незмінний спічрайтер ексмера Сум Геннадія Мінаєва. Коли ж епоха колишнього шефа минула, пані Ірина не розгубилася: їй довірили престижну роль обличчя партії «Сила і Честь» у Сумах, завдяки чому політсила спромоглася завести аж трьох депутатів до міськради.

Але затримуватися на одному місці — вочевидь, не в її стилі. Згодом Дяденко несподівано виринула в теплому кріслі радниці Артема Кобзаря. Щоправда, ця кадрова співпраця виявилася надто короткостроковою. І ось тепер сумчани спостерігають чергову дивовижну трансформацію: колишня соратниця Мінаєва вже поклала свій погляд на нову політичну силу –  партію Петра Порошенка. Таку феноменальну здатність до мімікрії самі політики делікатно називають «професійною адаптивністю». Проте серед простих виборців дедалі частіше лунає інший діагноз — абсолютна відсутність будь-якої принциповості.

Коли політичних перебіжок виявилося замало, пані Дяденко вирішила залишити свій слід ще й у філології, взявшись за експерименти над самими містянами. Саме вона стала однією з головних ініціаторок епопеї з примусового перейменування сумчан у «сум’ян».

Аби протягнути свою геніальну ідею, депутатка діяла у фірмовому стилі: обхідними шляхами звернулася за підтвердженням своєї позиції до “мовознавців”. От тільки чомусь оминула тих, хто реально цим займається і має відповідні компетенції. Базуючись на цих відверто некомпетентних висновках, Дяденко примудрилася ввести в оману цілу Сумську міську раду!

Цей лінгвістичний фарс тривав би й далі, якби у справу не втрутився народний депутат Ігор Васильєв. Він направив запити до справді відповідної установи. Фінал цієї історії виявився для амбітної депутатки розгромним:

Але лінгвістичні маніпуляції — це лише квіточки. Справжній масштаб політичного лицемірства розкривається у ставленні пані Дяденко до декомунізації.

Саме вона свого часу була однією з ініціаторок перейменування проспекту Космонавтів (максимально нейтральної назви) на проспект Михайла Лушпи — чиновника й типового комуністичного діяча часів пізнього СРСР. Більше того, будучи представницею команди Мінаєва, у буремному 2013 році вона доклала руку до встановлення цьому радянському функціонеру пафосного пам’ятника. Ціна питання на той час — близько 100 тисяч доларів!

І ось тут починається справжня магія сумського політичного задзеркалля. Закон про декомунізацію у Сумах чомусь працює дуже вибірково. Під ніж безжально пустили вулиці, названі на честь героїв Другої світової війни, чия єдина “провина” полягала в тому, що вони нещадно били нацистів у 1941-1945 роках і не мали жодної іншої співпраці з радянським режимом.

Але Лушпа, який є стовідсотковим комуністом без жодних винятків і прямо підпадає під дію закону, — дивом залишився недоторканним! Ані проспект не перейменували, ані пам’ятник не знесли.

Чому ж таке відверте ігнорування закону? Відповідь лежить на поверхні: адже якщо декомунізувати Лушпу, Ірині Дяденко доведеться публічно розписатися у власних помилках і визнати, що вони з командою спустили 100 тисяч доларів на увічнення комуністичного діяча. Так і хочеться сказати: Або труси надіньте, або хрестик зніміть!

Сьогодні публічні виступи депутатки викликають у сумчан здебільшого іронічну посмішку та відвертий скепсис. Навіть мешканці рідного для неї мікрорайону відверто втомилися від її словесних вистав. Сусіди сприймають її полум’яні промови як суцільний театр: забагато надривних емоцій і цілковита порожнеча за змістом.

Символічно, що саме сьогодні ця майстриня стрімких політичних перевтілень, лінгвістичних реформ та вибіркової декомунізації героїчно вирушила до суду — як було заявлено, «доводити свою правду». Залишається лише одне маленьке риторичне питання: правду якого саме зі своїх численних політичних таборів Ірина Дяденко збирається доводити цього разу?

Джерело: Сумські дебати - debaty.sumy.ua

Інші новини:

Коментарі: