06.09.2026
Поблизу Конотопа їдемо лісовою дорогою — обабіч стіною здіймаються дуби, сосни та берези. На телефоні зникають позначки зв’язку. Зупиняємося біля огорожі, за якою — великий ставок прямокутної форми, дерев’яні бесідки й гойдалки, кілька будівель. Під ногами стелиться різнотрав’я, росте багато конюшини. Ґрунтовою дорогою під’їжджає службове «Рено» з написом «Ліси України», з нього виходить мисливствознавець Павло Лашин. На рукаві його темнозеленої футболки видно нашивку «Державна лісова охорона». Уже понад п’ятнадцять років Павло береже ліс і диких тварин, що в ньому живуть.
У дитинстві разом з батьком-екологом Павло збирав гриби і ягоди в лісі поблизу Середино-Буди, де народився. Подобалося спостерігати за тваринами й бути на природі, розповідає він поки йдемо доріжкою з кругляків дерев, що веде до бесідки. За рік після випуску зі школи Павло влаштувався працювати єгерем, а згодом став мисливствознавцем. Це фахівець, який відповідає за диких тварин у лісі: веде облік, охороняє й стежить, щоб полювання відбувалося за правилами, не було браконьєрства. Павло Лашин здобув юридичну освіту в Сумській філії Харьківського національного університету внутрішніх справ. Знання з того часу допомагають йому працювати з документами, зокрема складати протоколи на порушників. Дещо пізніше чоловік здобув фах інженера лісового господарства в Сумському національному аграрному університеті.
Підходимо ближче до ставка — пожежної водойми. По обидва боки — різні господарські будівлі. Поруч з однією пасеться конячка Майка. Вона неквапливо підіймає голову, продовжуючи жувати й позирає на нас. Павло розказує, що в сніжні зими, коли навіть техніка не може проїхати до підгодівельних майданчиків, на допомогу приходять коні. Саме вони допомагають розвезти корми туди, куди не дістатися автівкою.
Зараз Павло Лашин керує дев’ятьма єгерями та працює на трьох мисливських дільницях: це близько 140 тисяч гектарів територій, які треба обстежувати та доглядати. Тож, як каже Павло, у їхньої команди графік не завжди нормований.
— Встаю до шостої ранку й виїжджаю на якусь із трьох дільниць. Повертаюся, часом, до півночі. З єгерями спостерігаємо за популяціями звірів, стежимо, щоб не було браконьєрів. Якщо виявляємо порушення, затримуємо людей і складаємо адміністративні протоколи. У щоденниках записуємо час початку обходу, маршрут і коли якого звіра зустріли. Робимо це для легшого обліку, адже перерахувати тварин за день неможливо, — пояснює Павло.
Як рушали, мисливствознавець забрав з автівки й тепер кладе на дерев’яний стіл пристрої, за допомогою яких єгері стежать за угіддями. Перший — тепловізор. Він вловлює тепло тіла тварини чи людини й завдяки цьому показує їхні силуети навіть у суцільній темряві.
Джерело: Сумські дебати - debaty.sumy.ua
Інші новини:
06.09.2026 Колишню їдальню в Тростянці перетворять на освітньо-культурний центр
06.09.2026 В Івано-Франківську показали фільм про журналістів прифронтової Сумщини
06.09.2026 На Сумщині дали три роки за ухилення від мобілізації
06.09.2026 Сумщину відвідав міністр соцполітики