21.07.2014
19 июля активисты из Сум снова отправились в Донецкую область, чтобы доставить очередную помощь. О поездке на своей странице в фейсбке рассказал активист Андрей Букин и выложил фото с поездки.
«Сьогодні [19/07/2014] закінчилась наша шоста експедиція. Цього разу, ми «провідали» наших артилеристів, які знаходяться у Донецькій області. Ця експедиція характерна тим, що вона була однією з найбільших та найскладнішою. Над нею працювала три ініціативних групи у нашому місті [Yury Sinko, Cумська самооборона та ми].
Про проблеми
Проблема в транспорті з кожним тижнем стає все актуальніше. І справа не в тому, що важко знайти необхідне авто, а що з кожним тижнем, якість авто, що їдуть в зону АТО, знижується. Нам не важко ремонтувати авто в польових умовах, в дорозі може статись будь-що і до цього треба бути готовим. Справа в тому, що в зоні АТО поламка – збільшує шанси в рази потрапити в РЕАЛЬНУ НЕБЕЗПЕЧНУ пригоду.
Цього разу ми їхали двома машинами доверху забитими всілякою допомогою, починаючи від сухарів [бо у них недостатньо хліба] закінчуючи начисто вимитими радіаторами на КРАЗ.
Про експедицію
Ще коли сонячні промінці не торкнулися землі, неподіленою сумськими чиновниками, ми рушили у подорож. З перших годин нашої експедиції, стало ясно: що вона буде довгою. Вантажний п’ятитонник, в силу свого віку і технічного стану, просто фізично не міг рухатись швидше 60-70 км/год. І ми тяглись караваном, минаючи ще сонні міста Сумської області.
Харківська область нас зустріла, першою поламкою і проблемами шиномантажом. Підкачавши колеса рушили далі. За 30 хв. від навантаження, старості та неякісного обслуговування лопнуло одне з колес, слава Богу, що біля відкритого шиномантажу. За це ми заплатили часом – його ремонтували більше двох годин.
Близько обіду вже скупившись в будівельному гіпермаркеті були на виїзді з Харкова. Але це ж Харків, як тут обійтись без працівників правоохоронних органів. На останньому блокпосту нас затримали, майже на дві години. На початку третьої, ми рушили далі з швидкістю равлика.
Ізюм зустрів наш міні караван, розірваним бензиновим шлангом, з якого хлюпало дизпаливо. Але не має худа без добра, познайомились з приємним українцем, який став нашим гідом по місту, в пошуках бензостійкого шланга. Замінивши шланг, рушили в зону АТО, проїхавши колись самий великий блокпост.
В Святограді прийшло усвідомлення, що до темноти нам не встигнуть в пункт призначення. Благо що в Донецькій області, хоч дороги зроблені. Притопили на скільки це було можливо. За Красним Лиманом, нас зустріли наслідки війни. Побиті лісопосадки, чорні від гарі бою блокпости, розбита техніка та українські військові з ретельним доглядом вантажу.
За тиждень там змінилося, те що згорівшу техніку — позсували з дороги на узбіччя та на більшості блокпостах поставили чернігівчан. Зустріли знайомих
Коли червоне коло сідає за обрій, а ти на збійках рухаєшся в зоні бойових дій, по іншому сприймаєш пісні, що слухав/співав в дитинстві.
[https://www.youtube.com/watch?v=6qWoT1M8GfA]
З першими краплями дощу прийшли думки про ідеальний час і погоду для вчинення диверсій, якщо б я був солдатом.
Своїх ми побачили, коли починало сіріти. А «передачки» роздавали вже в реальній темноті.
Наших там більше сотні, і так приємно спостерігати, коли дорослі люди радіють простим речам. Радіють з того що про них пам’ятають, що ждуть дома і переживають на стільки що приїхали в саме пекло.
З годину помісили грязь на полі під дощем і пішли вечеряти. Заступник командира з виховної роботи багато розповідав про «тихі» ночі, які вони тут проводять. Але нічого не може порівнятись, з тим як тихеньку розмову дорослих дядьків перериває залп Ураганів і черги з автоматичної зброї.
Так, вони працювали по ворогу в ту ніч.
Надзвичайно швидко звикаєш, до того що відбувається. Коли ми лягали спати, навіть не було думки, що ти прокинешся від чергової світлової ракети.
На ранок, особисто я був здивований зручністю солдатських ліжок. Як для ліжка, зроблено ідеально: і не твердо і не м’яко – ідеал.
Зранку трохи по-фотографував, поспілкувалися з хлопцями, взяли потреби і почали збиратися в дорогу.
Дорога додому – завжди легше. Але і вона не обійшлась без поламок, за що ми заплатили грошима та часом.
Дякую, всім сумчанам та українцям, що живуть за кордоном за надану допомогу при формуванні нашої з Вами спільної експедиції. Повірте, наша робота є значущою, для хлопців, що зараз віддають своє життя та здоров’я за нас та Україну!», — написал он.
Інші новини:
03.04.2025 У Сумах п’яний водій збив дорожній знак і облаяв патрульних
03.04.2025 На Сумщині судитимуть ДСНСника, який разом із товаришем виправдовував агресію проти України
03.04.2025 Нардеп Тетяна Скрипка домагається врегулювання законодавчих норм отримання статусу дітей війни
03.04.2025 Шахраї, представившись правоохоронцями, ошукали пенсіонерку з Охтирщини на 40 тисяч
03.04.2025 Викладачка із Сум виграла “срібло” на чемпіонаті світу з науки, освіти, мистецтва та технологій