05.02.2015
5 февраля громада Сум простилась с 32-летним бойцом добровольческого батальона «Донбасс» Андреем РЕУТОЙ (позывной «Медок»), который погиб 31 января под Углегорском.
Фото Александра Коменданта
Сповідь серця: доброволець «Донбасу» про своє загиблого друга
Жили-були два друга Андрій Реута та Євген Шевченко. Вони знали один одного цілу вічність – пів року війни. І от одного з них не стало, а інший не зміг не розповісти що у нього на душі. Патріоти України наводять цю зворушливу розповідь.
Вчора загинув один мій близький – Медок-Андрюха (Реута Андрій Олександрович – ред). Я його часто називав по-іншому: “Дискотека”. Пацани пам’ятають) Тому що він любив слухати музику і завжди пританцьовував. А танцював він так, ніби ніхто не бачить – це точно про нього) Я до нього так і звертався: – Дискотека, пішли чай поп’ємо А він відповідав: – Пішли, Жека! … Він частіше називав мене по імені – мій позивний якось не прижився. У мене не було в батальйоні людини ближче, ніж він … Ми з моїх перших днів на війні були в одному взводі. Після Іловайська наш взвод трішечки розкидало і він поїхав додому. Потім повернувся. І ми знову були поруч, вже при комбаті. У бою під Вуглегорськом він валив разом з комбатом – валили короткими чергами, по посадці. Спочатку прямо з машини, один за іншим змінюючи магазини і обпікаючи пальці гарячими стволами – весь салон був усіяний гільзами – з одного боку прикрившись БМПехой, після вибухом від міни посікло лобове і “Третій” залишив її за зупинкою … Міни рвалися в метрах, повз з моторошним шелестом пролітали снаряди від РПГ, стервозно до відчаю працювала ЗУшка – був щільний вогонь – вижили … Рано вранці, ще затемна, поїхали на передові позиції в Чорнухине (Попаснянський район, Луганської області. – прим.) – потрібно було оцінити ситуацію – торохнули чи то з РПГ, чи то з танка. У машину не потрапили, але її кинуло на БТР … і все … Знаєте, набагато легше йти в бій, коли поруч з тобою твої справжні бойові друзі. Коли ти точно знаєш, що тебе ніколи не кинуть пораненого на полі бою, завжди прикриють вогнем, до останнього патрона … Що такі, як Андрюха, своє життя за тебе покладуть, а ти свою – за нього … Ми багато обговорювали, про що говорили і разом мріяли про те, яку ми побудуємо Україну після війни … Він любив життя, любив своїх друзів і рідних, любив Україну. І ще він був правильний, розумієте. Він був порядний – це важлива якість. Хоча життя у нього було не таке вже й просте, він завжди був Людиною. З великої літери. І ще він був такий, знаєте, скромний і по-справжньому добрий – людина з великим серцем … Це дуже боляче. Дуже. Це як товарний потяг прямо по серцю, збиваючи все на своєму шляху, і сльози не зупинити … Ти просто стоїш на колінах і плачеш ридма … і б’єш кулаком по підлозі, до крові … і шепочеш: вибач, братка, прости, мене, прости, прости, прости, прости, прости … але він тебе вже не чує … Прости мене, братка, прости, якщо зможеш …
Спи з миром, друже мій … Я завжди буду зберігати нашу пам’ять – я буду берегти її, як все те найкраще і саме добре, що дала мені ця клята богом війна
Інші новини:
19.04.2024 Шосткинка, що втратила сина захисника, купує дрони і допомагає ЗСУ
19.04.2024 З Охтирки відправили гуманітарний вантаж Харківщині
19.04.2024 На Сумщині внаслідок обстрілів пошкоджені житлові будинки, пилорама та техніка
19.04.2024 Воїн із Шостки Віталій Шумей, який проходив лікування на Чернігівщині, заговорив
19.04.2024 По Свеській громаді скинули 4 бомби