28.01.2025
Багатодітна сім’я Юхименків — переселенці з прикордоння. Рік тому вони вимушені були виїхати із Великої Писарівки, яка була під постійними обстрілами РФ. Після переїзду родина поселилась у селі Іванівка Кириківської громади. У двокімнатній квартирі живуть бабуся з чоловіком, п’ятеро її онуків, син та невістка. Що довелось пережити, як влаштувалися на новому місці та про що мріють — розповіли кореспондентам Суспільного.
“Вселились сюди, тут ніхто не жив і робимо потихеньку ремонти. Додому хочеться. Дома є дома”, — говорить Олена Юхименко. Жінка ділиться, щодня готує хліб, аби створити затишок в оселі.
Пані Олена додає, не покинула б своєї домівки нізащо, але вимушена була з родиною виїжджати, бо, через обстріли росіян, від села мало що залишилось: “Ми не можемо там знаходитись. Безперервні вибухи, в нас хата то ціла, але вікон немає, вони впали в нас у хату. І сталося це вночі, тоді ми вирішили з дітьми тікати”.
Родина обрала Кириківську громаду, бо це за 21 кілометр від кордону і до свого села недалеко, тож можна приглядати за господарством.
“Чоловік переїхав, але він туди навідується. Ми не можемо на довгий час кидати господарство. У мене 2 сини, тож дід там господарства їм береже. Поїде, навідується скрізь.”, — розповідає пані Олена.
Син пані Олени Сергій говорить, працює кочегаром у місцевому господарстві. Чоловік згадує про життя у Великій Писарівці: “Ми прийняли переселенців, бо в мене дружина з Луганської області. До нас приїхало дві сім’ї і ми їх прийняли ще з 2014 року. Мешкали вони пів року в нас, потім знайшли собі будинок і оселилися недалеко від нас. Але, під час війни, всі жили в мене в погребі, там майже місця не було і нам розбили господарство”.
Тимчасовий прихисток для сім’ї, говорить господар, допоміг знайти родич. Нині потроху обживаються на новому місці, роблять ремонт, завели кабанчика, але мріють про повернення додому.
“Будинок у Великій Писарівці, який залишився, він у нас був великий. Ми звикли більш до культури, у кожного своя кімната. Діти звикли, щоб у кожного був свій куток. Нас тут практично шестеро-семеро буває збирається і не дуже зручно. Тримали ми корів, свиней, обробляли 60 соток землі”, — розповів пан Сергій.
Дев’ятирічна Ніка ділиться: тут тихо, немає обстрілів, але мріє про повернення додому: “Там моє життя залишилось, друзі. Всі роз’їхалися. Мрію туди повернутися”.
В селах старостату практично не залишилось вільного, придатного для проживання житла, розповів селищний голова Кириківської громади Павло Гученко: “На даний час у нас немає покинутих будинків. Деякі люди від безвиході заїжджали в порожні будинки, робили там якісь косметичні ремонти і нині проживають”.
За словами селищного голови, переселенці до сіл громади стали приїздити три роки тому: “У нас на території є Заводський ліцей. Він рахується, як опорна школа, 5 дитячих садочків. Практично в кожному селі у старостинських округах є, ми не закриваємо. У нас є центр первинної допомоги медико-санітарної”.
За період повномасштабного вторгнення близько 20 родин придбали будинки у Кириківці, говорить Павло Гученко: “Більшість переселенців, в кого є можливість, вони купили будинки. Хто у своїх родичів, хтось знімає житло і так далі. Оскільки ми прикордонна зона, ми не можемо тут побудувати модульні будинки. Ситуація у нас з кожним днем змінюється”.
До складу Кириківської громади входить 14 населених пунктів. До повномасштабного вторгнення тут жило близько 7000 людей. Наразі громада прийняла 2200 переселенців, з яких 300 — діти.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ
Джерело: Сумські дебати - debaty.sumy.ua
Інші новини:
06.09.2026 Колишню їдальню в Тростянці перетворять на освітньо-культурний центр
06.09.2026 В Івано-Франківську показали фільм про журналістів прифронтової Сумщини
06.09.2026 На Сумщині дали три роки за ухилення від мобілізації
06.09.2026 Сумщину відвідав міністр соцполітики
06.09.2026 Мисливствознавець розказав, що він та його єгері роблять у лісах СумщиниФОТО